Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

«Domus» – просто дім

У  Львові створили новий театр «Domus», що в перекладі з латинської означає «дім». Просто дім. Й оселився він у «спальному» Сихівському районі, де понад двісті тисяч мешканців, і на таку велику кількість людей бракує культурно-освітніх закладів. Єдиний на Сихові культурно-освітній центр імені О. Довженка поділився з новоствореним театром  «червоною» сценою й виділив невеличку кімнатку для репетицій та театрального інвентаря. А заснували театр переселенка з Криму, професійний режисер Наталія Меншикова та львів’янин, актор Денис Федєшов, який став його директором.

 

Офіційним днем народження театру вважається  9 жовтня 2016 року. Тоді на Сихові відбулася перша вистава «Уві сні та наяву», створена за мотивами творів Габріеля Гарсії Маркеса та Анни Соколової. «Ця вистава про наше життя, співвідношення того світу, який ми б хотіли бачити, але поки що він існує тільки уві сні, та реального світу», – прокоментувала Наталія Меншикова.

Розмовляємо із засновниками театру та його акторами у цій невеличкій  кімнаті в кінотеатрі імені Довженка. Наталія Меншикова, яка відразу після анексії Криму приїхала до Львова, ділиться своїми роздумами і планами на майбутнє. Каже, що давно про це мріяла. Доброю українською мовою розповідає, що в театральну студію прийшла, коли їй було тринадцять років. З того часу її життя нерозривно пов’язане з театром. У Криму вела театральні  гуртки, працювала професійним режисером. «Мене весь цей час переслідувала думка, що в мене буде свій театр, коли мені буде за сорок. Ніколи не думала, що за цю мрію доведеться заплатити таку велику ціну…».

Їй довелося покинути рідний дім і переїхати із сім’єю до Львова. Своє дітище – театр – назвала «Домус» не лише тому, що хоче, аби в театрі усі почувалися як вдома. У цій назві прочитується туга за рідним домом, перш за все, – її і тих, хто теж покинув рідну домівку і став переселенцем, як, наприклад, Галина Вахрушева, яка теж з чоловіком і сином-школярем приїхала до Львова і зараз тут адаптується. Прийшла на кастинг, про який довідалася із сайту «Кримська хвиля», і  тепер навчається театральної справи, готується до своєї першої ролі феї у новорічній виставі для дітей.

«Особливість нашого театру в тому, що ми поєднали тут професійних акторів та аматорів, переселенців з Криму, зі сходу і львів’ян. Також ми поєднуємо вистави для дорослих і дітей, – продовжує розповідь Наталія Меншикова, художній керівник і режисер театру. – Коли я приїхала до Львова, мене запросили на виставу в один із самодіяльних театрів, там у виставі побачила Дениса. Серед багатьох акторів він запам’ятався найбільше. Захотіла познайомитися, але коли дійшло до того моменту, він вирішив, що йому треба йти в армію».

«Мені прийшла повістка під час четвертої хвилі мобілізації,  – втручається  у розмову Денис. – Я – офіцер, як міг не піти? Рік і два місяці провів на фронті,  повернувся, і тепер ми взялися за створення театру». У директора Дениса  Федєшова – амбітні плани, із будівництвом театрального приміщення включно. І я впевнена: вони  зреалізуються.

«Театр – це перш за все люди, – продовжує розмову Наталія Меншикова. – Спочатку нас було семеро ентузіастів, які поставили першу виставу. Тоді був повний аншлаг, зал на п’ятсот глядачів був переповнений. На другій виставі було трохи менше людей, але теж чимало. Ми помаленьку знайомимося із своїм глядачем, глядач  –  із нами». Ці перші вистави ідуть безкоштовно, а театру допомагають добрі люди – хто чим може. Для декорацій на першу виставу львів’яни привезли будівельні піддони, із Ужгорода передали тканину, побачила Наталя гарне плаття, яке пригодиться для майбутньої вистави, – купила. Ось так твориться перше майно нового театру. «Вкладаємо все,  що є у власних кишенях», – каже режисер.

Зараз у театрі уже більше акторів, адже двічі оголошували кастинг. Прийшли львів’яни і переселенці, люди різного віку. «Домус» має амбітні плани – поєднувати вистави для дорослих і дітей, тому тут є актори дитячого віку, кому зараз п’ятнадцять. «Будемо й діток залучати», – каже директор. – Ми хочемо, щоб удень відбувалися вистави для дітей, а ввечері – для дорослих».

І тому в кінопалаці ім. О. Довженка інтенсивно відбуваються репетиції. Професійні актори й аматори збираються майже щодня. Я бачила, як лише зароджується майбутня вистава, бачила «кухню», яку показують не всім. Театральна трупа сиділа таким собі гурточком півколом і про щось жваво сперечалася із своїм режисером, дуже активно щось обговорювали, жестикулювали. Це більше нагадувало якийсь модерний урок чи тренінг, а насправді йшлося про бачення майбутньої постановки – режисером і акторами. Про ролі, про втілення їх у виставі-казці про сплячу красуню і чарівних фей,  яку  ось-ось побачать сихівські діти. Та й не лише сихівські.  На вистави «Домусу» приїжджають львів’яни з різних куточків міста.

«Це така наша спільна робота з акторами. Ми обговорюємо виставу, намагаємося чути одне одного, переконуємо одне одного і приходимо до спільного знаменника, – каже директор театру Денис Федєшов. –  Це – та кухня, яку не повинен бачити глядач».

«Театр потрібен людям, – каже Наталія. – У країні війна, але діти ростуть, вони потребують казок, якогось прикладу. Вони мусять розуміти, що є люди в країні, з яких можна брати приклад… Ми налаштовані на те, щоб це був театр європейського рівня. Зараз не маємо змоги їздити по Європі і дивитися, як працюють тамтешні театри, але стежимо за цим у різний спосіб, дивимося, як працюють режисери, актори, і хочемо донести це до людей».

…Ще кілька днів – і привідкриється завіса. Оживе казка і чарівні феї прийдуть до маленьких львів’ян. То нічого, що мова в них не буде така вишукана, як звик до того наш галицький глядач, що де-не-де та вкрадеться російське слівце, але це буде вистава українська і театр – український.

 

 

Фото А. Ковальського

Поширити запис
Записано

merzhvinski@ukr.net

Головний редактор газети "Кримська світлиця"

Коментарів немає

Залишити коментар