Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

Хто відібрав й навіщо Херсонес з українських грошей?

Рівно 20 років тому, 2 вересня 1996 року, увійшла в обіг перша повноцінна грошова одиниця незалежної України – гривня. Її історія досить відома. Відомі й дебати, які точилися навколо принаймні деяких героїв української історії аж на рівні Верховної Ради.

 

Вдалося відстояти Мазепу на червінці; пам’ятаю, з яким здивуванням посполиті розглядали майже незнайомого суспільству бороданя Грушевського на півсотенній… Володимир Великий, в архаїчній короні, з довгим варязьким носом і довгими князівськими вусами, з сумним поглядом трудівника-державника по праву прикрашав аверс купюри 1 гривня. Реверс цього «килимка» – саме так називають той дизайн, що його було обрано для купюр першої емісії, – прикрашало зображення руїн Херсонеса Таврійського. Що загалом не сприймалося вказівкою на місце хрещення першого базилевса Русі, ба скоріше – на кримське місто Севастополь, що віками пізніш постало поруч із руїнами славнозвісного тисячолітнього Херсонеса, літописного Корсуня, а згодом й обійняло його своєю міською забудовою.

Відступимо, і трошечки про гроші взагалі. Гроші – це окрема стихія. Може, найлюдяніша у Всесвіті – бо що ще має сенс виключно в контексті існування людини як одиниці соціуму, а більше жодного сенсу геть не має? Разом із тим гроші – це ще й конкретні шматочки металу та папірці, на яких щось то там викарбовано чи надруковано. Їх ми тримаємо у руках, віддаємо, забираємо, роздивляємося. Навряд чи є інші картинки, що їх можна поставити поруч із зображеннями на грошах за частотою відбиття їхніх образів сітківкою людського ока! Ото ж і не байдуже, що людина у тих картинках бачить, що знаходить, із чим уже постійно живе. Недарма на аверсах і реверсах – боги та імператори, герби і символи. Далі, коли боги вмерли і перемогла демократія, – герої та президенти, на звороті – палаци й громадські споруди, якими пишається Держава, що символізують вони її історію, а й сучасність.

Гроші теж осучаснюються. Змінюють дизайн – зберігаючи, зазвичай, сюжети номіналів. Гривня перестала бути провінційно-килимковою, отримала більш вишуканий дизайн і зберігає його в принципових рисах й донині. Але от з одногривневою купюрою згодом щось незрозуміле скоїлося. Третя емісія неприємно здивувала. Сіренький папірець прикрасило юнацьке обличчя майже безносого молодика з борідкою в ерзянській хутряній шапочці. Чи то князь Ґвідон з казки Пушкіна, чи то Лель з п’єси Островського… ой, не такий Володимир хрестився у Корсуні! А, до речі, де Корсунь-Херсонес? На реверсі абстрактне дерев’яне  містечко, що про нього написано «Київ»…

Фахівці завжди мають свої таємниці. Кожну таємницю супроводжує кілька версій, інколи правдоподібних, а інколи й зовсім нібито фантазійних. Є кілька версій, чому й як, й навіть хто пролобіював недолуге оте рішення «осусалити» образ Володимира до лубочного «добра молодца» з російських казок й, головне, прибрати з грошей навіть й згадку про українське кримське місто Севастополь. І подальше розмалювання сіренької гривні в жовтий і блакитний кольори навряд чи перекриє цей збиток! Хтось скаже – дрібниця! Хтось скаже – подумаєш, папірець 1 гривня! А цей папірець – він повсякденний символ нашої Держави. Держави, в якої поцупили Крим: спершу непомітно відібрали з грошей. Березень 2014-го став наступним – ой яким помітним! – кроком.

Треба повернути Вкраїні те, що їй належить історично і по праву. Для початку – Херсонес на гривню. А там і Севастополь – додому.

 

Поширити запис
Записано

duboviaz@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар