Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Поет, закоханий у Крим (з навчального посібника С. Кочерги “Під знаком Криму”)

Серед когорти визначних письменників, які збагатили кримський текст, заслуговує уваги М. Чернявський. Автор безсмертних сонетів про Ялту, Аю-Даг, Партеніт, Карасан свого часу був знаний як філософ і просвітитель, товариш і соратник М. Коцюбинського, перекладач «Слова о полку Ігоревім».

 

Микола Федорович Чернявський

(1868 – 1938)

Народився М. Чернявський у родині священика на сході України, у слободі Торській Олексіївці на Катеринославщині (нині – територія Донецької області). Майбутній письменник навчався в народній школі Митякінської станиці, потім – у Бахмутському духовному училищі. 1889 року він закінчив Катеринославську духовну семінарію й приступив до роботи вчителя Бахмутського духовного училища, де викладав музику й співи.

Однак вільнолюбний і романтичний за натурою, М. Чернявський не відчував себе комфортно на педагогічній роботі, усе частіше обмірковував ідею зміни місця проживання. Його душа тяжіла до щедрот природної аури. У поезії «На південь, до моря, я линув душею…» із піднесеною романтичністю відобразив своє прагнення до безкраїх степів, екзотичних краєвидів омріяного вирію:

 

На південь, до моря, я линув душею,

І мріялась синя пустиня мені.

В’являлось: літають чайки понад нею…

На обрії хмари снуються ясні…

 

Тепер я побачив. О, скільки простору,

І сяєва, й блиску це море таїть!

Як вільно тут серцю, як вільно тут зору!

Як груди тріпочуть, як хочеться жить!..

 

Пафос волі, свободи невипадково інтонаційно вибудовує цю поезію. Свобода, у трактуванні М. Чернявського, формується на ґрунті внутрішньої, психологічної розкутості. Для митця феномен волі пов’язаний із відчуттям простору – фізичного й духовного. У його художній свідомості набувають синонімічності, взаємозумовленості такі поняття, як «простір», «серце», «життя», «море».

1903 року М. Чернявський вирушає на омріяний південь – до Одеси. Дорогою зупинився в Херсоні. Місто сподобалося, і він залишився в ньому жити. Тут минула ще одна частина напруженого творчого життя, тут поет реалізувався як митець. Небезпідставно херсонський період уважається розквітом літературно-творчої діяльності М. Чернявського. Загалом із сімдесяти років, прожитих письменником, тридцять чотири пов’язано з Таврійським краєм.

Спектр поетичних мотивів М. Чернявського є універсально широким, майже всеохопним. У полі його зору – страждання народу й доля України, краса природи й дисгармонія суспільства, біль за людину й роздуми про своє поетичне призначення, історичні події й сучасні побутові реалії, прагнення щастя й безвихідь життєвих ситуацій, мрії про радісну прийдешність і вираження глибинних переживань серця. Поезії М. Чернявського властивий бінаризм поглядів на реальність, дуалізм мотивів, поєднання різних емоційних полюсів: любові й ненависті, світла й темряви, співу й стогону.

 

Одним із художніх шедеврів, створених М. Чернявським у 20-ті роки, вважається поетичний цикл «Крим» (1927-1928). Окремого вивчення заслуговує карта літературної мандрівки М. Чернявського (вона охоплює весь Південний берег): насамперед впадає у вічі замилування поета екзотичними кримськими назвами – Фіолент, Айя, Форос, Аю-Даг, Карасан, Суук-Су…

 

Одним із художніх шедеврів, створених М. Чернявським у 20-ті роки, вважається поетичний цикл «Крим» (1927-1928). За формою й стилем він тяжіє до поезій-оповідей щоденникового характеру. Окремого вивчення заслуговує карта літературної мандрівки М. Чернявського (вона охоплює весь Південний берег): насамперед впадає у вічі замилування поета екзотичними кримськими назвами – Фіолент, Айя, Форос, Аю-Даг, Карасан, Суук-Су. Окрім різноманітної топоніміки, використаної в циклі, нерідко автор вказує місця створення віршів: Кучук-Ламбат, Карасан, Буюрнус. Очевидно, поет зупинявся в будинку відпочинку «Буюрнус» (Гурзуф). Ліричний герой циклу передає яскраву, насичену гаму вражень від кримської богоданної природи, її «осяяної краси». М. Чернявському належить чи не найкращий вірш про Ялту, який і сьогодні дивує імпресіоністичною свіжістю малярських мазків.

«Ялта» – третя поезія циклу «Крим». У ній сконденсовано той колорит свята, багатство сяйва, що розлиті й в інших віршах. Цикл насичений розмаїтими асоціаціями, оригінальними метафорами й порівняннями, атмосферою сходу, орієнтальним магнетизмом. Усе це викликає в ліричного героя щире захоплення Кримським півостровом, його казковістю, загадковістю, неповторністю.

У циклі «Крим» поет проявив себе майстром змалювання природи – чарівної й яскравої, естетом, що втішається насолодою, яку дарують «гори, затоки, скелі й ліса». Кримський ландшафт, флористика подаються як вершина природної краси, частка казкової мрії. Закінчує М. Чернявський цикл поезій «Крим» традиційним пейзажем пам’ятних місць, де він провів незабутні й щасливі дні, що поступово віддаляються перед його очима.

Крим, мабуть, був емоційно найбагатшою сторінкою життя поета напередодні жорстоких випробувань долі. 1929 року М. Чернявського заарештували за підозрами у справі так званої Спілки визволення України. У 1933 році його схопили вдруге. Затримання 1937 року cтало останнім для письменника. Його було звинувачено в багатьох політичних злочинах і розстріляно в Херсоні 1938 року.

М. Чернявського реабілітували лише 1956 року. Відродженню його творчого імені сприяла велика дослідницька й видавнича праця викладача Сімферопольського державного університету В. Костенка.

Поширити запис
Записано

merzhvinski@ukr.net

Головний редактор газети "Кримська світлиця"

Коментарів немає

Залишити коментар