Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Пришестя на легендарному панцернику

Петро Панч (Петро Йосипович Панченко)

(1891 – 1978)

 

Життєві дороги часто приводили до Криму відомого українського прозаїка П. Панча, доробок якого складається з понад 100 творів, які писав більш ніж півстоліття. Із висоти сьогодення зазвичай видається, що він уособлює тип письменника, затребуваного й виліпленого радянською системою. Однак на початку творчого шляху, сповненого неабияких особистих перипетій, П. Панч зарекомендував себе людиною талановитою, емоційно багатою, із неабияким мистецьким потенціалом. Недарма він входив до найближчого кола кумира читацької молоді, письменника-бунтаря М. Хвильового.

 

Творчість П. Панча 20-х років – це унікальна парадигма динамічних змін у світогляді й системі естетичних цінностей. Розпочавши з текстів, не позбавлених народницької сентиментальності, поступово він перейшов до критики провінційного міщанства, зосередився на розвінчанні «колишніх людей», піддаючи осуду не лише контрреволюціонерів-націоналістів, але й революціонерів, що зрадили своїм ідеям.

Серед творів, які мають безперечну художню цінність і не втрачають актуальності проблематики, першою чергою слід назвати повість «Голубі ешелони». Це – твір, який заслуговує на вдумливе перепрочитання. Колишнє його трактування як краху української націоналістичної контрреволюції нині видається надто поверховим, оскільки в «Голубих ешелонах» нуртує справжній екзистенційний біль, переданий вправною рукою талановитого письменника-мислителя. У той час колір став промовистим символом епохи, і, передусім, йдеться про опозицію синього й червоного: якщо перший маркував мрійливість, що неодмінно трансформувалася в тяжіння до національної ідеї, то другий сигналізував про суворий раціоналізм фанатиків комуністичного перетворення світу, ініціаторів і жертв екстазу червоного терору.

Слід наголосити, що над повістю «Голубі ешелони», яка стала чи не вершиною здобутків П. Панча, автор частково працював у Криму. Отримавши певне визнання як письменник, він охоче приїжджав на сонячний півострів у пошуках натхнення й сприятливих умов для літературної праці. Однак твором, що не лише написаний у Криму, але й порушує кримську тематику, стає повість П. Панча «З моря», написана на два роки раніше (1926). Можна висловити припущення, що й задум написання великого твору про революційне повстання на панцернику «Потьомкін» також виник у Криму.

Письменник уперше опублікував повість «З моря» в колективному збірнику «ВАПЛІТЕ. Альманах перший», що вийшов 1926 року в Харкові. В альманасі також репрезентували свої твори й інші прихильники М. Хвильового, зокрема, П. Тичина, В. Сосюра, Ю. Яновський, О. Досвітній, О. Слісаренко, Г. Шкурупій та ін. 1927 року повість уже було перекладено російською мовою  й видано в Ленінграді. В Україні окремою книгою з передмовою В. Зайця повість побачила світ 1931 року.

Сам П. Панч, оглядаючи на схилі віку свій прихід у літературу, визначив повість «З моря» віхою, із якої він почав ставити перед собою завдання глибоко осмислювати життя й усвідомлювати себе письменником. Належне місце в композиції твору надається кримському пейзажу, передусім в експозиції. Простір відразу локалізує зображення Кримських гір на дальньому плані, які заступили собою розкидані безмежними площинами терплячі села й міста. Заслуговують на увагу мариністичні спроби молодого автора. Однак переважає в творі урбаністичний пейзаж з елементами індустріалізації. Найбільше П. Панча цікавлять люди, яких він доволі майстерно змальовує швидкими мазками на вулицях і площах, особливо живими й динамічними стають ці картини завдяки використанню світлотіні.

Якщо взяти до уваги усталене зображення Криму як храму природи, то П. Панч запропонував інший погляд на наш півострів. Його зображення мас напрочуд картате, здається, автор згадав представників усіх соціальних прошарків. Тут і чиновники вищого рангу, і міщани, й інтелігенти, й офіцери, і крамарі. Серед феодосійців і гостей міста – люди різних національностей, і цей колорит вдало схопив письменник. Зрозуміло, що населення Феодосії висловлювало різні, іноді діаметрально протилежні погляди на революційні події, якими була охоплена вся Росія, на повстання екіпажу панцерника «Князь Потьомкін».

Водночас Панчевий Крим – це й унікальна рекреаційна зона. Важко уявити світ його найяскравіших вражень без Південного узбережжя, куди він, користуючись пільгами революційного письменника, неодноразово приїжджав. Особливо частими стали відвідини Південного берега Криму в другій половині 20-х років. Достеменно відомо, що 1926 року П. Панч відпочивав в Алупці, де наймав помешкання в місцевого дантиста разом із товаришем І. Дніпровським. Недалеко від них, в Алупці-Сарі, зупинявся О. Довженко, що наповнило відпочинок змістовним спілкуванням, і в розмовах вони не оминали літературних задумів. Наступного року П. Панч отримав путівку в санаторій учителів «Карасан» (колишній палац Раєвських), що був розташований у Партеніті. І ще одне літо – 1928 року – також було переповнене кримськими враженнями. Цього разу письменник мав нагоду відпочити в престижному санаторії «Харакс», що особливо гостинно відчиняв двері перед художниками слова. П. Панч оселився з письменником Г. Коцюбою. Відпочинок у санаторії наштовхнув письменника на створення новели «Крамничка портретів», у якій можна вбачати початок його мемуарно-публіцистичних творів, які писатиме на схилі літ. У новелі відтворено курортний побут його друзів: М. Рильського, П. Тичини, О. Вишні та ін.

Візити до Криму продовжувалися й у 60-70-ті роки. Ймовірно, це далеко не всі кримські сторінки життя письменника, але нема сумніву, що в Крим він завжди їхав із задоволенням, кожне відвідування фіксувало зростання його письменницької кар’єри й водночас сприяло розширенню здобутків.

Та все ж ще раз хочеться наголосити, що нині найбільш цінною видається рання творчість П. Панча. Вона дає підстави маркувати письменника як представника Розстріляного відродження, «того легендарного покоління «перших хоробрих», що разом зі своїми однодумцями дали українській літературі такий потужний творчий розгін…» (О. Гончар).

Поширити запис
Записано

merzhvinski@ukr.net

Головний редактор газети "Кримська світлиця"

Коментарів немає

Залишити коментар