Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

Кримські діти: заручники «обложеної фортеці»

Нещодавно в інтернет-виданні «Українська правда: Життя» було оприлюднено нотатку під назвою «Щоденник історичної пам’яті для дітей з Криму». Авторка розповіла про свою меншу сестру, ученицю однієї з кримських шкіл, де український прапор було замінено на портрет Путіна: «Вже два з половиною роки вона живе у новій, доведеній до абсурду реальності, об яку розбивається вподобаний багатьма кримчанами вислів “Зате в нас нема війни”».

 

Оповідання від особи школярки наводиться у вигляді уривчастих щоденникових записів. «Вересень 2014. Українську мову скоротили до однієї години на тиждень. Вчителька історії України за літо перекваліфікувалася на історію Росії». «Березень 2015. Перед старшими класами виступав чоловік з кримського ополчення. Казав, що допомогу їм надавали російські військові підрозділи». «Вересень 2016. Цього року української нема взагалі»

 

Щоденник проти днєвніка

Буквально за лічені дні в соціальних мережах з’явилося повідомлення про те, що в одній зі шкіл Севастополя вчителька здала співробітникам російської Федеральної служби безпеки ученицю випускного класу через україномовний щоденник (варто зазначити, що на Севастополь кримська, бодай декларативна, «державність» української мови не поширюється). «Зазвичай у севастопольських школах роздавали спеціальні «дневники севастопольца», проте учням одинадцятого класу їх цього року не вистачило. Одна дівчина вирішила ходити до школи зі щоденником, купленим ще за України. Заступниця директора школи, дізнавшись, що в одинадцятикласниці «щоденник», попросила її купити російськомовний «дневник». Дівчина вирішила, що в цьому нема сенсу, адже минуло вже два місяці навчального року. Згодом завуч увійшла до класу під час уроку та попросила школярку показати щоденник. Побачивши, що той досі україномовний, заступниця директора здійняла скандал, волаючи, що тепер у Севастополі Росія, і ті, кому це не подобається, мають забратися геть з міста», – йшлося в повідомленні. Зазначалося, що до школи наступного дня після інциденту прийшов слідчий ФСБ, який допитав дівчину та її однокласників на предмет зв’язків з українськими націоналістами. Також співробітники спецслужб проаналізували сторінки школярів у соцмережах, відслідковуючи проукраїнські погляди. В принципі, такі випадки в Криму не є винятковими з весни 2014 року.

 

«Діти значно легше піддаються маніпуляціям. З’явилася навала патріотичних дисциплін, кримських дітей вивозять до якихось військово-патріотичних таборів, проводяться позакласові заходи за участі «казаків», ветеранів, «ополченців» з Донбасу. Для дітей у Криму Росія формує культ війни і ненависть до України, намагаючись зомбувати їх. Вони не з власної волі не знатимуть нічого іншого»

 

«Я хочу жити в Україні»

«Україна здатна нагадувати людям, які мешкають у зонах конфлікту, що вони не самі, може намагатися показувати їм альтернативу їхній новій реальності. Не розривати зв’язок, а, навпаки, всіляко намагатися його зміцнювати. На особливу увагу заслуговують діти. З кожним роком вони знатимуть і пам’ятатимуть дедалі менше про Україну, доброго – тим паче. Потрібно ознайомлювати їх з актуальною культурою України через особисте спілкування, створювати для них контакти з людьми, які стануть позитивною асоціацією з Україною, щоб коли-небудь ці діти впевнено написали у щоденнику: “Я хочу жити в Україні”», – зазначає згадана на початку жінка, чия сестра навчається останній рік у кримській школі.

 

Культ війни і ненависть до України

Цю тему в нещодавньому інтерв’ю для видання «Главред» порушила координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, назвавши однією з гострих проблем на кримському напрямку мілітаризацію з боку Росії, спрямовану передусім на підростаюче покоління. «Діти значно легше піддаються маніпуляціям. З’явилася навала патріотичних дисциплін, кримських дітей вивозять до якихось військово-патріотичних таборів, проводяться позакласові заходи за участі «казаків», ветеранів, «ополченців» з Донбасу. Для дітей у Криму Росія формує культ війни і ненависть до України, намагаючись зомбувати їх. Вони не з власної волі не знатимуть нічого іншого», – сказала правозахисниця. На її думку, в України катастрофічно мало часу на виправлення ситуації: «Ми втратили вже мінімум три роки, а для дітей це жахливо величезний термін. Росія ж вкладає в освіту гроші та найпотужніші пропагандистські ресурси, не шкодуючи на це нічого. Вона чудово знає, на що робить ставку: покоління, яке жило за незалежної України, залякає або витисне, а за 5-6 років створить нове».

 

По суті, в Криму зараз відбувається процес, який у ХІХ столітті описав генерал-губернатор Михайло Муравйов-«Вішальник», котрий придушував антиімперські заколоти в Польщі: «Чого не доробив російський багнет – доробить російський чиновник, російська школа і російський піп». Основними «дороговказами» для дітей на півострові стають водночас російський триколор, червона зірка, православний хрест і автомат Калашникова.

 

Ідеологічна підготовка у школах

Не так давно мати однієї з кримських п’ятикласниць навела приклад ідеологічної підготовки у школах під час класних годин. Так, класний керівник її доньки прочитала дітям лекцію про те, як Україна «напала» на Донбас і як його захищали «герої» на кшталт загиблого ватажка терористів «Мотороли». Свою промову вчителька, всупереч навіть російському законодавству, яке забороняє демонструвати дітям насилля й жорстокість, супроводжувала показом кадрів з мертвими тілами дітей, «знищених бандерівською хунтою». За словами учнів, яких ця демонстрація довела до істерик і сліз, ці жахливі картини, які витримав би не кожен дорослий, неможливо було бачити. До того батьки учнів не мали претензій до вчительки, оскільки та знає свій предмет і має повагу серед дітей. У відповідь на прохання пояснити ситуацію вона заявила, що просто не знала, як подати тему «Мир без війни», крім як у порівнянні зображення мирного життя з зображенням воєнної руйнації. Відеоряд «Захисники Донбасу», виявлений на комп’ютері, вчителька відмовилася показати батькам. З’ясувалося, що захід вона не просто відбула, а провела з непорушною вірою в свої переконання.

В іншій школі півострова вчителька під час підготування до показового заняття з історії влаштувала учням репетицію демонстрації слайдів з російським президентом: побачивши його, діти мали вставати, плескати в долоні і видавати захоплені й радісні вигуки. Втім, цей пункт програми діти просто зустріли сміхом. Однак стає цілком зрозуміло, який характер матимуть вподобання юних кримчан після кількох років подібної ідеологічної обробки освітянами, що після анексії півострова одними з перших поповнили лави колаборантів.

 

«Розуміння своєї належності у нових умовах»

У контексті питання штучної зміни складу населення Криму Ольга Скрипник згадує про суттєве збільшення відсотка представників силових структур, які переважно є не мешканцями півострова, а приїжджими росіянами, що вважають Крим територією своєї держави. Аспекти навчання їхніх дітей у школах разом із місцевими дітьми на початку листопада обговорювалися в рамках науково-практичної конференції «Проблеми формування регіональної ідентичності школярів», яка відбулася у Сімферополі спільно з частиною педагогічного колективу школи № 406 російського Санкт-Петербурга. Ця школа, за словами її директора Олени Дерипаски, існує третій рік і розташована у новому мікрорайоні, який заселяється за програмою надання житла військовослужбовцям. Для неї актуальною є проблема згуртування й адаптації учнів, що приїхали майже з 60 регіонів Росії та країн близького закордону, в тому числі й з окупованих територій України. За словами кримських освітян, для них ця тема виглядає дещо масштабніше, оскільки вони «також умовно переїхали, тільки в рамках країни». Тепер вони мусять своїм підопічним, перед якими «самі по собі» виникли питання «розуміння своєї належності у нових умовах», прищеплювати «відчуття причетності до єдиної долі громадян Росії». У цьому кримські педагоги покладаються на допомогу своїх російських колег, висловлюючи сподівання, що це партнерство буде корисним для формування «істинної громадянської позиції».

 

Формування «істинної громадянської позиції»

Позиція ця формується через залучення до різноманітних парамілітарних структур (цю тему ми спробуємо розкрити в наступних матеріалах) та участі у заходах на військову тематику. Наприклад, представники молодіжного осередку Комуністичної партії РФ («комсомольці») провели для школярів Нижньогірського району лекцію до «дня військової слави Росії» 7 листопада. В принципі, у новітніх російських «святцях» такі дні трапляються мало не щодня, проте ця дата посідає особливе місце як день проведення військового параду в Москві, Воронежі та Куйбишеві у 1941 році на відзначення 24-ї річниці тієї-таки революції, в той час, коли йшла Друга світова війна. «За силою впливу на перебіг подальших подій ці паради дорівнюються до найважливішої військової операції Великої Вітчизняної війни. Вони показали світові, що Москва кидає виклик ворогові. Слухаючи трансляцію з Червоної площі, радянські люди розуміли, що Москва і наш народ вистоять», – переповідали учням «комсомольці» події 75-річної давнини у сучасній пропагандистській обробці. Крім документальних стрічок про «паради надії», дітям показали промову Сталіна під час московського параду. «Малечі цікаво було дізнатися, що кадри параду та вмонтована промова Сталіна увійшли до документальної стрічки «Розгром німецько-фашистських військ під Москвою», яка отримала у 1942 році «Оскара» за кращий закордонний фільм», – відзвітували лектори, котрі у вік високих технологій та боротьби за гуманістичні цінності не знайшли для зацікавлення підростаючого покоління нічого ліпшого за постать червоного тирана, майже канонізованого його ідейними послідовниками.

 

«Ім’я героя – школі»

У літопис Криму як «обложеної фортеці», яку навесні 2014 року несподівано зусібіч оточили вороги, такі рядки вплітаються ідеально. Лишається тільки здогадуватись, який погляд на життя усталиться в кримських дітей, коли дорослі показуватимуть їм світ крізь шпарини бійниць у мурі, ними ж і зведеному. На початку цього навчального року в рамках проекту Загальноросійського народного фронту (ЗНФ) «Ім’я героя – школі» за рішенням чергової сесії «міської ради» Сімферополя місцева школа № 26 отримала ім’я російського конструктора стрілецької зброї Михайла Калашникова, якому на батьківщині було присвоєне звання героя. Пропозицію щодо надання імені навчальному закладу подав його директор. У свою чергу, представники ЗНФ заявили, що праця Калашникова – це «гордість і здобуток нашої держави, який, безумовно, є відомим і цінується у всьому світі».

 

«Початок доброї справи»

Формувати «істинну громадянську позицію» кримських дітей допомагає не лише комуністична ідеологія, заборонена в Україні нарівні з нацистською, а й російське православ’я, яке в регіоні презентують осередки Української православної церкви Московського патріархату. Так, у Сімферополі за благословенням митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря на 16-18 листопада було заплановано регіональні міжнародні різдвяні освітні читання «Крим. Уроки століття: 1917-2017 рр.». Цей захід відбувся за підтримки місцевої «ради міністрів» та «міністерства освіти, науки і молоді» за участі всіх благочинь єпархії. Метою проведення читань стало «виховання принципів патріотизму та громадянськості підростаючого покоління як невід’ємної частини формування духовно-морального потенціалу нації на традиційних для Росії та Криму цінностях православ’я, історії та культури». На початку заходів митрополит Лазар у кафедральному соборі святого Олександра Невського відправив молебень на «початок доброї справи» – як і перед будь-яким заходом, ініційованим «владою» Криму. Завершилися «різдвяні читання» «парламентськими» зустрічами у «державній раді».

 

«Заручники» експериментів

По суті, в Криму зараз відбувається процес, який у ХІХ столітті описав генерал-губернатор Михайло Муравйов-«Вішальник», котрий придушував антиімперські заколоти в Польщі: «Чого не доробив російський багнет – доробить російський чиновник, російська школа і російський піп». Основними «дороговказами» для дітей на півострові стають водночас російський триколор, червона зірка, православний хрест і автомат Калашникова.

Вже згадана Ольга Скрипник, говорячи про формування у Криму нового покоління, яке нічого доброго про Україну не знає і живе в полоні міфів, зазначила, що ці діти не винні – вони фактично є заручниками. Задля їхнього порятунку від описаних експериментів правозахисниця наводить відкриття для них можливості подальшого навчання у вільній країні з перспективами зростання й розвитку в атмосфері декларування демократичних цінностей – тобто в Україні.

 

Підпис до фото:

  1. Щоденник севастопольського школяра
  2. Кримські «юнармійці»
  3. «Бойовий листок» «юнармійців» Білогорська
  4. Святкування Дня перемоги над нацизмом у Сімферополі. Травень 2016 р.
  5. Підготовка до святкування Дня перемоги над нацизмом в одному з дитсадків Севастополя. Квітень 2016 р.
  6. Святкування Дня перемоги над нацизмом у Сімферополі. 9.05.2015 р.
Поширити запис
Записано

konashevych@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар