Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

«Що для мене Крим?»

Вже, мабуть, важко і знайти людину, яка б не розуміла, що живопис існує не задля лише простого та прямого відображення барв, форм, а й сюжетів широкого навколишнього світу. Без переломлення його краси чи дива у внутрішніх світах митця живопису нема. Пензлем чи голкою, на полотні й папері, напряму чи відбитком з дерев’яної, металевої, кам’яної дошки майстер створює образи глибші, ніж уміщується у фізичній площині матеріалу витвору. Тому й вдивляються люди у ці глибини, і зазирають у простори світу митця, і бачать там, крім того, що назовні і всередині, – ще і своє, не явлене чи явлене інакше.

 

13 жовтня в культурному просторі AUTONOMOUS Державного підприємства «Кримський дім», що в Києві на вулиці Омеляновича-Павленка, 9, відкрилася художня виставка. Чотири відомих українських художники, об’єднані спільною метою, згромадили свої роботи на мурах… Чатир-Дагу та Ай-Петрі… Саме такі назви мають ті частини простору «Кримського дому», де розміщено полотна й естампи виставки. А ще там є Алчак і Куш-Кая, є Сокіл – і цей скам’янілий кораловий риф предковічного Океану, найбільший у Криму, – він відображений був ще й на одній із картин… Так, Криму присвячено виставку цю. Та не тільки помилувати зір любителів витворів пензля і різця відображенням красот сонячного півострова було метою учасників цього митецького проекту: Катерини Корнійчук, Олени Михайлової-Родіної, Олексія Вакарчука та Івана Михайлова. Насправді, це спроба їхньої відповіді на таке інтимне та вже тепер і болюче запитання: «Що для мене Крим?».

         Під час відкриття виставки одна з її учасників – Катерина Корнійчук – наголосила: «Мета виставки тільки одна – деокупація Криму!». І, крім любові до кримської землі, учасників об’єднує й те почуття, яке добре знайоме вже тисячам й тисячам українців, які змушені були покинути свої кримські оселі. В мові кримських татар для того почуття є пронизливе слово – «асрет», що з певною мірою умовності можна перекласти як «туга за своїм світом» чи геть приблизне «ностальгія»… Бо, як засвідчила учасник відкриття виставки Олександра Незванна: «Після незаконного вторгнення Російської Федерації жоден із художників більше не потрапив до півострова. Тоді вони, кожен із них, вирішив написати коротке есе «Що для мене Крим?», адже всіх їх пов’язують із Кримом незабутні творчі враження і спогади…».

Не тільки художні відображення відповіді на оте болісне запитання отримували учасники відкриття виставки. Художник Олена Михайлова-Родіна так зазначила її у інтерв’ю «Голосу Криму»: «Крим для мене — це кохання. Сама земля кримська – земля кохання. Таке саме хороше місце, як Крим, важко знайти. Важко усвідомлювати таку трагедію, що сталась...

 

vistavka_1

 

Експонати виставки не одноманітні, й відображує ця неодноманітність не тільки та не стільки різні стилі чи техніки, в яких виконано роботи, а й ото саме різне переломлення люстрами внутрішніх світів митців теми Криму. Є згадуваний уже реалістичний Сокіл, рожевий та прозорий у прозорій перспективі атмосфери. А є виписані широкими такими майже геометричними площинами кольорів пейзажі, що хтось побачив у них повнісіньку та щиру абстракцію, а пильне око впізнає в них краєвиди кримські. Чіткість естампів кольорової гравюри – і поруч у стриманих сірих тонах полотна, вони транслюють тобі спершу настрій, згодом образ…

Словами Івана Михайлова із того ж джерела можна підвести риску під цією розповіддю про подію, в якій змішалися сум і спогад, надія та віра: «Роботи, пов’язані з Кримом, були написані  ще 3-5 років тому. На їхнє написання надихали подорожі півостровом. Ми вирішили зробити виставку-підтримку про наші спогади». І ще. Як зазначив під час відкриття виставки Джеміль Каріков, віднедавна заступник директора Державного підприємства «Кримський дім», – він «дуже задоволений виставкою, що вона не лише повертає до приємних спогадів про півострів, а й нагадує про проблему Криму». Учасники заходів мали ще й щасливу нагоду почути гру славетного кримського музики.

Ті, в кого на той день були свої, інші плани, – ще можуть зануритися в атмосферу мистецького відображення такого недавнього Криму ще майже тиждень. Виставка триватиме до 27 жовтня. Відвідати її можна за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка (Суворова), 9, ДП «Кримський дім».

І насамкінець. Це про поетів кажуть, що вони за сумісництвом пророки. Або за визначенням. З багатьох робіт цієї виставки не відпускало враження, що сентенція ця стосується й митців різця і пензля. Настрій майбутнього повернення в свою вимушено покинуту домівку властивий як не усій виставці, так багатьом із представлених у ній творів. Одна з робіт, триптих, так і називається: «Повернення». Писано її ще в 2010-му, а, мабуть, ми саме або майже саме таким отой куточок Криму, що на ній, колись-бо вже й побачимо.

Поширити запис
Записано

yaroshevsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар