Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Андрій Іванець: «Український флот: ми погано вивчили уроки історії, а головне – ми не зробили висновків »

У першу неділю липня, починаючи з 2015 року, в Україні відзначають День Військово-Морських сил Збройних Сил України. Користуючись нагодою, пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з Андрієм Іванцем, кримським істориком, координатором громадської організації «Таврійська гуманітарна платформа». Хоча воно присвячене іншій події, пов’язаній з морською темою, проте, дає можливість зануритись в глибини історії Українського флоту…

– Наприкінці квітня у Києві відбулася низка заходів, які були присвячені Дню українського Чорного моря. Я навряд чи помилюсь, якщо скажу, що про існування такого Дня, якому вже майже 100 років, мало хто знав. Хочеться, аби ви зробили невеличкий екскурс у наше минуле і розповіли про історичні події, які передували появі  цього свята?

…Це свято проводиться вже майже 100 років, з 1919 року 29 квітня. Це – знаковий день в історії України, в історії становлення сучасних українських Військово-Морських сил. Адже у 1918 році саме в цей день у Севастополі Чорноморський флот підняв українські прапори. Саме тоді контр-адмірал Саблін, командувач Чорноморського флоту, направив телеграму до Києва, у якій говорив: «Братия киевской Центральной рады, сего числа Севастопольская крепость и флот подняли украинские флаги».

І, дійсно, над абсолютною більшістю кораблів 29 квітня 1918 року були підняті синьо-жовті стяги. Але це відбулося не одразу і не просто. Хоча на Чорноморському флоті на 1917 рік  більшість моряків були вихідцями з України (за різними оцінками, це від 60-70%), тобто основа існувала, але боротьба за флот була бурхливою. Різні політичні сили розуміли, що в умовах війни, в умовах революції сила вирішує дуже багато, і тому намагалися притягнути на свій бік Чорноморський флот.

На флоті діяли російські есери та меншовики, але особливо бурхливу діяльність розгорнули більшовики. Вони використали для захоплення влади у Петрограді моряків Балтійського флоту: їм вдалося їх розпропагувати ще навесні 1917 року. Так само вони прагнули зробити і з Чорноморським флотом, але тут їм було набагато важче, зокрема, і тому, що на Чорноморському флоті розгорнувся потужний український рух.

 

Та, напевно, й етнічний склад моряків теж дався взнаки в цій ситуації…

 Це, дійсно, так, адже Чорноморський флот – це єдиний флот у Російській імперії, де більшість складали етнічні українці. Хоча і на інших флотах вони теж служили, і там теж розгорталися процеси українізації. Зокрема, на Балтійському флоті над деякими кораблями були теж підняті українські прапори, і крейсер «Світлана» був перейменований на крейсер «Україна».

Але на Чорноморському флоті була інша ситуація. І для нової Української державності, яка відродилась у 1917 році, було дуже важливо знайти таку військову опору на півдні.

 

– Що стало поштовхом для офіцерів окремих кораблів, які служили у флоті Російської імперії, підняти прапор України, чим їм це загрожувало? Та й, власне, чому Чорноморський флот не вирушив до Новоросійська, де також базувався Флот Російської імперії?

 Ми казали, що більшість моряків були українцями, але серед офіцерів ситуація була дещо іншою – це була особлива каста, тому там етнічних українців було менше. Хоча вони були, і вже з весни в керівництві чорноморсько-української громади, яка об`єднувала в Севастополі українців, були офіцери-українці…

Українізація Чорноморського флоту відбувалась стихійно. Вже в липні 1917 року ескадрений міноносець «Завітний» першим серед кораблів ЧФ підняв український прапор. Восени, наприклад, були моменти, коли після проголошення ІІІ Універсалу весь ЧФ на один день підняв український прапор. Частина кораблів після того відмовилась його спускати.

Українізовані кораблі наприкінці 1917 року навіть встигли виконати бойове завдання, яке надійшло із Києва. Вони протягом грудня 1917 року та січня 1918 року евакуювали з півночі Туреччини українізовані частини – це дві дивізії, які заявили, що вони є українськими…

Оцей весь процес стихійної українізації потім підійшов до іншої фази, коли в Києві  була утворена Українська Народна Республіка (УНР), тим більше, коли в січні 1918 року вона була проголошена незалежною, то виникла необхідність захищати морські південні кордони України. Водночас був ухвалений закон про те, що весь військовий та торговельний флот Чорноморського флоту Росії є тепер флотом УНР. Це не одразу вдалося реалізувати, адже тоді йшла вже війна і була агресія Радянської Росії проти УНР…

 

– 3 травня в Одесі ви презентували фільм «Тризуб Нептуна», який був створений кінорежисером Іваном Канівцем, де, власне, і розповідається про те, як на кораблях, що належали Російській імперії, замайорів український прапор.  Глядачами стали моряки та офіцери Військово-Морських сил України. Частина цих глядачів – це моряки, офіцери, які до останнього боронили свої кораблі й український прапор під час активної стадії подій весни 2014 року у Криму? Як реагували на фільм, чи проводили паралелі, якими думками ділилися?

 Тут ми більше проводили паралелі, бо, на жаль, ті військовослужбовці, які були з нами на зустрічі, не дуже обізнані з подіями 1917-1918 років. А паралелі справді були. Під час агресії Радянської Росії наприкінці 1917-1918 років велася абсолютно брехлива масована пропаганда. Тоді намагалися дискредитувати соціалістичний уряд Центральної Ради тим, що розповідали на Чорноморському флоті, що в Києві сидять не соціалісти, а буржуазний уряд. Так само блокували українські військові кораблі, які піднімали українські прапори, як потім це відбувалося вже навесні 2014 року. І тоді, в грудні 1917 року, частина кораблів під українським прапором пішла на Одесу, як це сталось і в 2014 році. Багато прорахунків було у центральної київської влади в момент утворення флоту у 1917 році. Власне, так само ми не бачили необхідної уваги до українського флоту і на сучасному етапі. На жаль, це все каже про те, що ми погано вивчили уроки історії, ми не знаємо всі факти, а головне – ми не зробили висновків…

Поширити запис
Записано

bogenko@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар