Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Маріанна Малина: «Усе в нас буде добре»

Маріанна Малина — українська письменниця з Криму, яка нині мешкає в Києві. Вона народилася на Сахалині, виросла на Полтавщині, вчилася у Запоріжжі, але з кінця 1980-х років доля її пов’язала з Євпаторією. Маріанна — автор двох прозових книжок, відзначених дипломами конкурсу «Коронація слова» та перекладених за кордоном. Навесні 2014-го письменниця мусила полишити півострів, адже вибору між нашестям новітньої орди та Україною для неї не існувало.

– Для багатьох кримських українців події весни 2014 року стали несподіванкою, а для вас?

– Для мене це, звичайно, також стало несподіванкою. Під час Революції гідності я була в Києві, хвилювалися за перемогу, а в березні перед псевдореферендумом, коли події в Криму стрімко почали розгортатися, київські друзі мені порадили поїхати забрати з дому найнеобхідніше. То я й поїхала в Євпаторію по документи і… по кота. Уперше в житті зазвичай привітний Сімферополь зустрів мене негостинно. На виході з перону стояла група чоловіків у чорних куртках. Ці агресивні молодики перевіряли сумки пасажирів. Мене страшенно вразило, як безцеремонно вони зупиняли людей. Я все життя прожила у спокійній мирній країні, не могла повірити, що все відбувається насправді. Люди обурювалися, адже ці молодики не мали жодних законних підстав. Просто право сили. Я була з маленькою дамською сумочкою, тож мені вдалося прослизнути, мене не зупинили. Мені навіть вдалося цих «перевіряючих» сфотографувати на телефон. Чесно кажучи, в мене трусилися руки. Бо стало по-справжньому страшно.

 

«Для мене дико звучить «російськомовна українська література». Українська література – це література українською мовою, інструмент письменника – це мова. У звучанні української мови є своя мелодія, так, як українською, не скажеш жодною іншою мовою світу».

 

– Чим є для Вас Крим?

– Я в 1987 році вийшла заміж і переїхала до чоловіка в Крим, у Євпаторію. Маленьке затишне курортне містечко, чудове море з піщаними пляжами. Але в Криму я, мабуть, ніколи не почувала себе своєю. Люди в Криму відрізнялися насамперед експресивністю та деякою агресивністю. Можливо, це притаманно мешканцям південних регіонів.

– Чи вплинув якимось чином Крим на Вашу творчість? 

91m

– Мабуть, деяким чином вплинув. У Криму дуже активне літо та дуже спокійна зима. Бо робота в основному сезонна, тому взимку було багато часу на творчість.

– Більшість кримських письменників пишуть російською, а Ви обрали для творчості українську мову. Як це сталося? Чи легким був вибір? 

– Моя рідна мова – українська, тому це вийшло природно. Хоча я неодноразово стикалася з твердженням у літературному середовищі, що я, мовляв, пишу мовою, якої не існує. Мене це, звісно, ображало, але на мій вибір ніяк не вплинуло.

– Світове фентезі помітно розширило аудиторію. Що, на Вашу думку, знаходять мільйони людей з різних країн для себе такого у цьому жанрі?

– Жанр фентезі дає можливість поринути в магічний світ, де існують надможливості. Мене завжди приваблювала тема розширення можливостей людської свідомості. Фентезійні твори різнопланові, надзвичайне може відбуватися не тільки у вигаданому світі, а й у звичайному. Саме такий напрям мене приваблює найбільше.

– Яким шляхом, на Вашу думку, має розвиватися українське фентезі? І чим визначається «українськість» літератури цього жанру?

– Я б не ділила фентезі на українське та якесь інше. Звичайно, в українського фентезі можуть бути відмінності. Але не треба ставити собі завдання спеціально це робити. Жанр розвивається своїм шляхом і все це має бути природно. Мені, наприклад, цікаво читати, коли в твір вплітаються певні етнічні мотиви, пов’язані з українською міфологією, але повторюю, що фентезі дуже широкий жанр. Перш за все, українськість визначається мовою. Для мене дико звучить «російськомовна українська література». Українська література – це література українською мовою, інструмент письменника – це мова. У звучанні української мови є своя мелодія, так, як українською, не скажеш жодною іншою мовою світу.

– Як Ви ставитеся до жанрової літератури?

– Я вважаю, що жанрова література необхідна, і вона є не менш якісною, ніж «серйозна» література. Українським письменникам необхідно розвивати масову літературу, саме так ми можемо залучити до себе широкого читача та зробити українську літературу модною. Для цього треба писати фантастику, фентезі, детективи, пригодницькі та любовні романи, писати багато.

 

VIOLETOI PAIDIA

 

– «Фіолетові діти» видані у Греції. На жаль, подібних прикладів наша література має небагато. Як Вам це вдалося?

– Для мене це було несподіванкою. Коли познайомилися з перекладачкою Іриною Мірошниченко, вона мені розказала, як це відбулося. Свого часу на роман було написано рецензію незнайомою тоді мені випускницею «Могилянки» Ганною Пицик. Роман їй сподобався і вона детально проаналізувала його та виклала рецензію в Інтернеті.  Ірина Мірошниченко, котра працювала у далекій Греції у видавництві, отримала завдання від видавця знайти щось цікавеньке на містичну тему для видання у перекладі грецькою мовою. Через пошуковик Google знайшла рецензію та зацікавилась. Купила через Інтернет книжку, прочитала та зрозуміла, що це те, що їй потрібно. Переклала десять сторінок, надала до видавництва і потім грецьке видавництво звернулося до українського видавництва і придбала права на видання грецького перекладу. Це – приклад того, наскільки Інтернет зближує людей, новітні технології допомагають зовсім незнайомим людям знаходити одне одного для співпраці.

– Чому за кордоном практично не читають новітньої української літератури?

– На жаль, я не маю таких відомостей, читають чи не читають, цього ніхто не відслідковує. Ми маємо створити інституції сучасної літературної критики, які не тільки б вивчали літературний процес, але й доносили цю інформацію до широкого загалу. Українцям є над чим працювати: і над жанровою літературою, і над серйозною літературою, і над літературною критикою, і найголовніше — покращувати комунікацію між літературознавцями і читачами. Але я вірю, що все це буде в нас розвиватися, і розвиток цей досить бурхливий. Головне зараз для нас – навчитися себе рекламувати в світі, й усе в нас буде добре.

Поширити запис
Записано

verhovsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар