Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

«Вавилонський» міст кремлівських «мєчтатєлєй»…

У 1927 році відомий американський прозаїк Торнтон Уайлдер написав роман «Міст короля Людовіка Святого». Не вдаючись у подробиці цього твору, скажемо лише про дві цікаві деталі: люди, які наважилися скористатися цим мостом, чомусь фатально пішли із життя, а сам король Людовік IX, ім’ям якого була названа ця споруда, під час восьмого хрестового походу проти невірних мусульман помер у 1270 році від чуми.

Ці паралелі виникли під враженням почутого і побаченого про початок будівництва сусідньою державою мосту через Керченську протоку. І хоч зараз надворі не XIII, а ХХІ століття, проте історія має здатність парадоксальним чином повторюватися.

 

andrei_kudelinЩоб розібратися, а чи взагалі має хоч яку-небудь перспективу цей грандіозний архітектурний проект, ми попросили поділитися думками фахівця з містобудування, архітектора Андрія Куделіна, який свого часу обіймав посаду керівника архітектурно-планувальної майстерні НДІ «Діпромісто», першого заступника директора Департаменту – начальника управління Департаменту містобудування та архітектури КМДА, а нині – директора зі стратегічного розвитку столичного інституту «МіськЦивільПроект».

 

‑ Андрію Євгеновичу, чому, на Вашу думку, будівництво мосту через Керченську протоку, яким зараз переймається Російська Федерація, у багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців усе більше викликає скепсис?

‑ Я сам за освітою – архітектор. На початку 2000-х став штатним співробітником Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто». Тривалий час займався Схемою планування території Автономної Республіки Крим та багатьох генпланів кримських населених пунктів. У процесі роботи над проектом оцінювалася можливість та необхідність створення мостового переходу через Керченську протоку, який би в перспективі з’єднав Краснодарський край Росії з Керченським півостровом. Керівники Криму дуже наполягали на тому, щоб у Схемі планування обов’язково була відображена ця архітектурна споруда, ігноруючи нашу думку про недоцільність будівництва мостового переходу. Напевне, тоді ні в Сімферополі, ні в Києві не до кінця усвідомлювали, з яким комплексом проблем доведеться стикнутися.

 

‑ І який же це комплекс проблем?

‑ Почну з того, що у процесі роботи над Схемою планування території півострова так і не виявили документації, яка б давала уявлення про геологію дна Керченської протоки. Чув, нібито всі документи було вивезено до Росії після розпаду Союзу, що містили результати раніше проведених досліджень чорноморського шельфу. Останніми роками подібні науково-дослідні роботи не велися спеціалістами із сусідньої держави, оскільки українська сторона не давала на те згоди. Додайте до всього цього відсутність на той час демаркації державного кордону у Керченській протоці, міждержавний конфлікт навколо острова Тузла, що аж ніяк не сприяло вирішенню цього вкрай складного технічного завдання. Тому наважусь висловити власне припущення: на сьогодні така документація відсутня навіть у росіян, бо за останні десятиліття жодна наукова установа – ні в Україні, а тим більше у Росії – не проводила серйозних досліджень дна Керченської протоки. Отже, у них навіть немає елементарного уявлення про те, на яку глибину й якої ширини бити шурфи під спорудження опор для мосту. Скільки цих шурфів має бути при довжині конструкції 19 км – рівняння з багатьма невідомими. От саме на цьому базується мій скепсис.

 

‑ Разом з тим Російська Федерація з якоюсь фатальною упертістю береться за реалізацію цього сумнівного архітектурного проекту. Їх навіть не спиняє приклад з Кримською АЕС, будівництво якої було припинене через сейсмічну небезпеку і можливі катастрофічні наслідки.

‑ Це – друга проблема, яка, як той дамоклів меч, завжди нагадуватиме про себе ініціаторам будівництва мосту. Існує так звана карта сейсмічного районування Криму, яка вказує на особливі сейсмічні зони. Тобто це місця на півострові, де амплітуда коливань при землетрусі може бути максимальною. Скажімо, в Ялті і Алушті – від 8 до 9 балів, у районі Керчі ‑ сейсмічність трохи менша, але вона є, і з цим потрібно рахуватися при будівництві високотехнологічних архітектурних споруд.

 

‑ А що Ви можете сказати з приводу складних природно-кліматичних умов, які обов’язково впливатимуть на конструкцію мосту. Відомий факт: у 1944 році збудований за вказівкою Сталіна міст між Керченським і Таманським півостровами простояв лише три місяці, бо дерев’яні опори не витримали натиску дрейфуючих з Азовського моря льодів…

‑ Взагалі Керченська протока вважається однією з штормонебезпечних зон на Кримському півострові. Згадайте, як у 2007 році під час шторму на берег викинуло судно великої тоннажності в районі мису Меганом. Тоді на морі було 9 балів. І це ще не максимум, який там можливий. Міст, що зв’язував у роки війни Керченський і Таманський півострови, повністю був збудований з дерева. Азовське море замерзає і з настанням весни цілі крижані поля починають дрейфувати у бік Чорного моря. Дерев’яні мостові опори не змогли витримати сотні тонн криги, що рухалася під дією вітру і підводних течій. Додайте ще обледеніння естакади мосту, яке так само сприяло зруйнуванню конструкції. Враховуючи ці та інші обставини, я не вірю у те, що міст через Керченську протоку найближчим часом з’явиться.

 

‑ А втім, на будівництво мосту планується виділити з державного бюджету Російської Федерації фантастичну суму – 212 мільярдів рублів, що за сьогоднішнім курсом становить 3’111’008’715 доларів США…

‑ Чесно кажучи, навіть уявлення не маю, хто і за якими вихідними даними складав кошторис на спорудження мосту. Коли розглядали доцільність будівництва Керченського мостового переходу, стало зрозуміло, що цей проект малоокупний, практично нерентабельний, бо попередньо необхідно мати транзитний потік вантажу. Судіть самі. Крим ще в складі України був дотаційним. За великим рахунком півострів міг бути цікавим для потенційних інвесторів, зазначимо, як для вітчизняних, так і іноземних, насамперед туристичною і сільськогосподарською галузями. Але не сьогодні. Відсутність безперебійного енерго- і водопостачання роблять не привабливим для потенційних інвесторів цей регіон. При діючих проти Росії економічних санкціях ніхто на Заході не наважиться вкладати кошти у розвиток інфраструктури Криму. Тому будівництво мосту через Керченську протоку з точки зору здорового глузду сьогодні економічно не вигідне Російській Федерації, це виключно політичне рішення. Крім того, це питання і надалі мусуватиметься, аби підтримати моральний тонус у проросійськи налаштованого населення півострова.

 

‑ А як Ви ставитеся до пропозиції нинішнього «глави» Криму Сергія Аксьонова – замість мосту через Керченську протоку побудувати тунель, який, за його словами, обійдеться російській державній скарбниці набагато дешевше.

‑ Не дешевше, а дорожче, бо тунелі технологічно складніше будувати, аніж мости. Додайте до цього підвищену сейсмічність регіону і тектонічні особливості в районі Керченської протоки, як одразу та приваблива картинка, яку намалював Аксьонов, починає тьмяніти. До речі, російські фахівці з мосто- і тунелебудування уникають говорити про одну принципову деталь, а саме: відсутність досвіду зведення таких високотехнологічних об’єктів та їхню експлуатацію. За попередніми оцінками, щорічна експлуатація тунелю складає близько, боюсь помилитися, 15 відсотків від вартості будівництва. Я, чесно кажучи, не можу пригадати на терені колишнього Радянського Союзу хоч одного збудованого мостового переходу, загальна довжина якого мала два десятки кілометрів. Щодо тунелів, то без нових сучасних технологій, які відсутні у Росії, побудувати такий унікальний об’єкт нереально.

Поширити запис
Записано

nezvanna@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар