Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Зелені намиста сонячного півострова

(з історії лісового господарства Криму)

 

Є в особистих біографіях людей сторінки, які не просто відповідають сторінкам їхніх трудових книжок, – сяйво від них гріє довго ще рідних, нащадків, друзів – як і зовсім незнайомих людей! Мій батько 30 років саджав ліси в Південно-Східнім Криму, тому й свято, з нагоди якого ми надаємо наступну публікацію, гріє й досі. Вже майже 40 років, як третя неділя вересня – професійне свято людей, які працюють у лісовому господарстві. Свято було встановлено 1977 року, а 1993-го незалежна Україна підтвердила цю на той час добру вже традицію.

 

Відомо, що в післявоєнні часи саме Україні випало рятувати Крим від тієї господарчої і природної катастрофи, на межі якої півострів непевно балансував перше повоєнне десятиліття. В тих комплексних рятувальних заходах, яких довелося докласти до Криму Україні, неоціненне місце посідає лісовідновлення й заліснення гір та степів нашого чарівного півострова. Про перебіг цієї роботи – розмова з Анатолієм Ковальським, майстром лісу, у трудовій біографії якого кримському лісовому господарству віддано більше 20 років.

 

traktor001

 

– Анатолію Йосиповичу, відомо, що люди в лісах хазяйнують споконвічно, й не тільки вирубують дерева, а й саджають, і плекають їх – як давно це ведеться у нашій державі?

– Розвиток лісового господарства Криму розпочався ще в далекому минулому, в літопису це припадає приблизно на період існування Київської  Русі. На сучасному ж етапі суспільство приділяло найбільшу увагу розвитку лісового господарства в Криму на початку 60-х років ХХ століття, коли півострів був приєднаний до України. Зроблено це було з метою виведення Криму  з кризи, в якій він опинився на той час. Це – промисловість, сільське господарство, а головне – суспільство, сплюндроване депортацією, проведеною сталінським режимом, – вивезенням цілих народів, різних, які мешкали до того часу в Криму. В переважній більшості це були кримські татари. Це – трагічна сторінка спільної нашої історії, наслідки цього злочину даються взнаки досі… Та повернемося до лісового господарства, розвиток якого не можна розглядати окремо від розвитку сільського господарства.

 

– То як це все відбувалося?
– Думаю, правильно буде, коли ми розпочнемо з кадрового забезпечення. Потрібні були висококваліфіковані кадри, а їх, як правило, готували в Україні! Це – Київський, Львівський виші лісового господарства, це велика кількість лісових технікумів у системі Міносвіти України. Також було створено в кожній області України, в т.ч. у Криму, науково-дослідні станції. Працювали вже на той час галузеві інститути – Харківський науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації  ім. Г. Висоцького, Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака. Звичайно, що кадрове забезпечення було саме з цих наукових закладів. Слід зазначити, що всі роботи з лісовпорядкування проводилися Київською та Харківською лісовими експедиціями. Коли це все порахувати, то приблизно на 95%  все кадрове та науково-технічне забезпечення було з України.
– Як це корелюється з Вашою тезою щодо важливості лісового господарства для розвитку господарства сільського?

– Для розвитку сільського господарства потрібна стабільність його ведення та збереження родючості ґрунтів. Саме тут були певні завдання підприємствам лісового господарства, які були створені в Криму за рішенням Уряду України в 60-х роках, а саме у Джанкої, Леніному, Роздольному та Євпаторії. За приблизно 40 років було створено більше 16 тисяч гектарів полезахисних смуг, що дало можливість повністю призупинити пилові бурі, які до того часу були в Криму справжнім лихом!

Довідка: кожен захищений гектар дає прибавку урожаю 5-7 ц. Якщо перевести в сучасний грошовий вимір, – то це близько 40 млн. грн. на рік. Всі роботи фінансувалися за рахунок бюджету України.

Велика увага приділялася створенню штучних насаджень вздовж Північно-Кримського каналу, і цю роботу виконували лісівники за рахунок бюджету України не тільки в Криму, а й на Запоріжжі та Херсонщині. Створення насаджень на кримських яйлах дало можливість затримати мільйони тонн снігу, який потім перетворювався в джерельну воду, вкрай необхідну для живлення полів та для потреб, власне, жителів Криму.

 

– Що це в цифрах?

– Кримські лісоводи за рахунок бюджету України створили кожен четвертий гектар лісу, а це – 90 тис. га! Над виконанням цього завдання працювало понад 3 тисячі людей різних професій, 15 підприємств, керованих  висококваліфікованими фахівцями. Кращих з них було нагороджено орденами, медалями, почесними званнями «Заслужений працівник лісового господарства України» та масою інших нагород! Серед них були й початківці, котрі робили так, щоб кримчани та гості Криму бачили півострів квітучим, зеленим. Можу назвати, як приклад, кілька імен. Це – начальник Кримського обласного управління Олег Борисович Ісаєнко, він родом з Дніпропетровщини, на його плечі ліг тягар організації  всієї роботи щодо створення лісів Криму, заслужений працівник лісового господарства України, кандидат наук. Його колеги – директори-орденоносці, українці Петро Гнатович Мельниченко (Бахчисарай), Сергій Романович Булах (Севастополь) – він з Київщини, директор Ялтинського заповідника, донеччанин Віталій Колежук… Усі вони – заслужені працівники лісового господарства України. За сьогоднішніми мірками вони – герої, а всі решта – заслужені працівники!

 

– Директор – це керівник, він працює з лісничими, яких ще поетично йменують майстрами лісу…

– Так, головні лісничі лісгоспів – це взірці фахівців лісової галузі, які відповідали за технічне керівництво щодо створення лісових насаджень, починаючи від розсадників до стиглих насаджень. Лісничі – це керівники, які  відповідали за виконання всіх робіт та використання коштів, несучи ще місію й охорони лісу від усіх порушень цілодобово. Таких лісничих працювало більше 50-ти в лісовому господарстві Криму, це були ротні в лісовій галузі, від яких залежав успіх в цілому по галузі України. Майже всі вони –  випускники українських навчальних закладів.

Варто нагадати, що саме Україна механізувала важку працю робочих лісу, адже в перші роки вони піднімали плантаж гірських схилів важкими ліскерними лопатами – і були це в масі своїй – повоєнні часи, чоловічих робочих рук обмаль! – жінки… та й механіку лісопосадок згодом обслуговувати теж доводилося саме їм.

На завершення хочеться ще раз наголосити, що всі роботи щодо створення лісів у Криму проводилися виключно за рахунок бюджету України та фахівцями, які в переважній більшості були українцями. Крим отримав від України ті зелені намиста, які сьогодні бачать Сімферополь, Севастополь, Бахчисарай, Білогірськ, Керч, Ялта, Судак, Алушта та інші міста і села Криму.

Велика пошана лісоводам Криму!

Поширити запис
Записано

yaroshevsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар