Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Небайдужість як зброя

У четвер, 25 серпня, о 19.00 на Поштовій площі в Києві відбулася акція на підтримку Олега Сенцова та Олександра Кольченка, приурочена до роковин винесеного їм вироку. Організатори заходу — група «Комітет солідарності» й ініціатива «Євромайдан-SOS» (в рамках кампанії «LetMyPeopleGo»).

 

Так уже сталося, що того ж дня, за кілька годин до події, мені пощастило наживо зустріти в просторі «Кримського дому» Геннадія Афанасьєва. Тож на площі біля Річкового вокзалу віталися вже як знайомі особисто. Геннадій в житті – точнісінько такий самий, як на світлинах і в сюжетах Інтернету і телебачення. Справжній. Й коли ведуча заходів Марія Томак надала йому мікрофон, голос з динаміка, який оточувало щільним колом близько півсотні людей, ніс живий людський біль, котрий довелося витримувати в житті цьому зовсім ще молодому чоловіку. Ба це був біль за тих друзів, які ще страждають у російській зухвалій неволі.

У своєму слові Геннадій нагадав про твердий заклик з останнього, який-от днями надійшов, листа Олега Сенцова: «Використовуйте мене як зброю!»…

Далі виступали громадські активісти Максим Буткевич, який зачитав останнього, що надійшов, листа від Олександра Кольченка. Лист писано російською мовою – інакше зась: Росія не пропустить тексту будь-якою іншою мовою. Ні з тюрми на волю – ані з волі до тюрми. Потім підійшов до Максима, перепитав: що, і ми маємо писати хлопцям виключно російською? – Так. Потім те ж саме підкреслив у своєму виступі й адвокат Олексія Чирнія Ілля Новиков: тільки російською. Той випадок, коли маєш приймати умови тюремщика, бо інакше – той самий повний інформаційний вакуум, що унеможливлює й дихання там, у російській в’язниці. «Ото, подумалося, такий-от зухвалий примус продовжувати тієї мови не забувати не тільки заради Чехова і Толстого…».

Й те, що насамкінець, коли вже почали розходитись, сказав мені Сергій Мокренюк, який теж там був і тримав своє слово у мікрофон, а це поділився спостереженням. Звісно, великим майданом біля Річкового вокзалу гуляли численні кияни і гості столиці, дехто підходив, хтось не звертав уваги… Підійшла молода пара. Постояли, послухали, хлопець махнув рукою: «А! Это політіка!..» – й пішли собі геть. «Буду думати!» – сказав мені Сергій. Мабуть, думати треба нам усім. Бо байдужість наша – це зброя й надія ворога. Небайдужість – наша зброя.

Пригадаймо російську. Напишемо. Ось адреси:

 

Адрес Александра Кольченко в колонии:

456612, Российская Федерация, Челябинская обл., Копейск, ул. Кемеровская, 20, ИК-6, Кольченко Александру Александровичу, 1989 г.р.

(Бандероли и посылки колония не принимает. Можно отсылать только обычные письма, вес которых не должен превышать 100 грамм)

Адрес для переписки с Александром Кольченко через адвоката:

119017, Российская Федерация, г. Москва, Голиковский пер., д.6 оф.26 адвокату Сидоркиной Светлане Ивановне для передачи Кольченко А.

Адрес для писем Олегу Сенцову:

677004, Российская Федерация, Республика Саха (Якутия), г. Якутск, ул. Очиченко, д. 25, ФКУ ИК-1 УФСИН России по Республике Саха (Якутия), Сенцову Олегу Геннадьевичу, 1976 г.р.

Поширити запис
Записано

yaroshevsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар