Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

В дружнім колі з кримських краєвидів…

Не гучна нібито подія відбулася 6 серпня в цікавому й без перебільшення і штампів затишному скверику біля «Кримського дому», де серед дубів і кленів міського простору дуже органічно сусідять історичні яскраві цегляні будинки, нагадуючи про класичне минуле, із сучасним сірим бетоном житлових споруд минувшини оперативно більш близької. На галявині, що зеленіє свіжістю травички й необхідних у сквері кущів, просторим колом розставлено триноги, на них великі світлини з до болю знайомими краєвидами Криму.

 

Осторонь, під наметом, чаклують майстри кримських страв – до них трохи пізніше час дійде, там десь й візерунчасті мідяні джезви мовчазно сповіщають про каву, а поки гості збираються, розміщуються модерновими стільцями, розкиданими тим же колом, вітаються. Наполегливі телевізійники вже націлили камери на «винуватців» події, інтерв’ю дає ректор Таврійського національного університету Володимир Казарін. Все проходить так вільно, невимушено, може, доречно сказати – «по-домашньому», зрозуміло, що присутні, як то кажуть, в темі, й ця тема приємна – хоча й не ординарна.

Цього вересня Таврійський національний університет відчинить двері навчальних аудиторій для своїх київських студентів. Це вже незворотне, принципово важливий етап напруженої праці завершено, далі – навчальний процес, ба не тільки, бо створювати сучасний європейський університет – справа непроста.

Мікрофон вільний, але виступів не багато – й не офіціоз, й, як вже мовлено, присутні в темі. Переважно лунають подяки тим, хто доклав чималих зусиль, щоб відбувся вивід університету з Криму. А ось телевізійники допитують вже народного депутата Андрія Сенченка, який от щойно виступив, а ще з ним спілкувався наш кримський академік Петро Вольвач. От виступає колега з Луганського національного університету, що й цього вишу не оминули бурхливі події 2014 року.  Голова Державного підприємства «Кримський дім» Олексій Скорик взяв слово – не те, щоб підвести риску, але так воно й вийшло, бо час. Вже заграли живої музики, славнозвісний традиційної форми «саз семаісі» ансамбль кримськотатарської музики «Макъам». Виникають, бо оголошений формат заходів – зустріч-вечірка, приватні розмови, нові знайомства, гуртується черга по наїдки й напої… Вихоплюю в черзі пана ректора: Володимире Павловичу, Ви декларували намір не просто перенести університет на, по суті справи, прарідний для нього київський ґрунт, ба більше, зробити з нього сучасний виш європейського формату! Як саме? Домовились про інтерв’ю – не в святковому вже, в робочому порядку.

 

ТНУ в Києві: найближчі перспективи

У «Кримському домі» не просто кімнати і холи, кожна площина має свою кримську назву, тож з Володимиром Казаріним домовленого дня ми зустрілися на «Чатир-Дагу».

Уточнили деталі, з`ясували обставини, підходи, перспективи.

По-перше, фінішував перший етап набору абітурієнтів: кримчан, випускників кримських шкіл, за спеціальною процедурою, на бюджет. 85 абітурієнтів стали першокурсниками за цією програмою, яку було завершено за планом 26 липня. Але прийом триває ще до 20 вересня, і тому навчальний рік розпочнеться, скоріш за все, в перший понеділок близько цієї дати. Бо це вже буде не «бюджет», це, як й у решті вишів, – на контрактній основі, отже, першокурсники мають отримати за свої гроші курс навчання без скорочень з самого початку. Щоправда, «комерція» в цьому випадку має бути цілком умовною, бо було вже декларовано намір керівництва ТНУ звести плату для кримських студентів до символічної суми 1 (одна) гривня на рік. Звісно, це рішення треба ще довести до остаточних паперів, тобто провести крізь необхідні інстанційні сходинки і кабінети, – де можуть не розуміти тези про недоречність заробляння грошей коштом людей з Криму, але ректор на своїй позиції стоїть твердо.

Крім того, ще один прецедент – практично безстроково подовжений термін прийому документів від тих кримських студентів, котрі будуть переводитися в Київ з Сімферополя.

– Ще вчора, – каже ректор, – ми приймали на день 2-3 таких студентів, сьогодні їх вже приблизно денно йде 5-8, передбачаємо зростання, може, до 10-12 і більше на день. Бо, крім відомих обставин й змін у студентському житті Криму, наразі маємо різке централізоване-директивне зростання сплати за освіту в Росії, яке рівним чином вимушено розповсюджується і на кримські заклади. Тобто є тенденція збільшення потоку тих, хто не в змозі вже буде платити за федеральну вищу освіту. А декого доведеться переводити просто на перший курс – бо, зберігши гуманітарну складову, ТНУ в Києві зараз не має навчальної бази для викладання природничих наук: фізика, хімія, біологія – це спеціалізовані лабораторії, яких ще нема, в цьому ж блоці і математика. Тобто декому із студентів доведеться змінювати профіль навчання – відповідно з пониженням курсу.

Питаю, як взагалі з аудиторним господарством:

– Лекційні й семінарські аудиторії в нас у Києві є. Йде не перший вже рік реформа вищої освіти, свого часу з`явилася певна кількість «вишів», які не витримали перевірку на якість освіти і щезли, звільнивши відповідні простори. Складніше із гуртожитками, але і ця проблема вирішується, хоча й не так просто. Й ТНУ повинен мати не тільки студентські гуртожитки, але й житло для своїх викладачів, які виїхали із Криму й продовжуватимуть працювати в столиці. Але попри всі труднощі відновлення, тенденція зростання чисельності студентів превалює. Повноформатний ТНУ мав більше 15 тисяч студентів! До речі, саме стільки, 15 тисяч кримських студентів, виїхали за минулі 2 роки з Криму і зараз продовжують вчитися в різних вишах України. Хтось з них повернеться до alma mater, хтось продовжуватиме навчання там, де вже вчиться, – це нормально! До речі, Болонська система передбачає, насамперед, таку узгодженість навчальних програм, щоб студенти могли вільно пересуватися від семестру до семестру між університетами, стажуватися й так далі.

Повертаючись до прецеденту перманентного прийому студентів шляхом переводу протягом року, можна прогнозувати зростання кількості студентства ТНУ в Києві до 1200-1300 до нового року, а загалом за перший навчальний рік – до двох з половиною тисяч.

…Коли ми торкнулися більш ширшої і подальшої перспективи, вона, як для мене, виявилася настільки ґрунтовною, цікавою, широкою, що варта окремої, глибокої розмови та обговорення. Отже, до нових зустрічей. Може, на Ай-Петрі, а може, на Соколі чи Куш-Кая чи в столиці, яка не забуває про свій Крим.

Поширити запис
Записано

yaroshevsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар