Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Крим. Гострий напрям: від гідрології до демографії

Водне питання гостротою своєю затьмарило наразі всі інші в контексті життя українців в окупованому Криму. В інформаційному просторі вирує безліч суб’єктивних думок різного емоційного забарвлення – врешті-решт геть не веселого. Задля створення об’єктивної картини редакція «Кримської світлиці» звертається до експертів. У цьому інтерв’ю ми спілкуємося з Наталією Володимирівною Бєліцер, яка є не тільки експертом з питань національної демографії, а й доктором біології.

 

n_bielicerПані Наталю, запитання Вам, як доктору біологічних наук, щодо ситуації з водою в Криму. Канал перекрито, і сьогодні є різноманітні спроби вирішити це питання через використання власних ресурсів півострова: підземних вод, і аж до… «пустить реки вспять», тобто перекинути течію, змінити русла річок і в такий спосіб забезпечити водою міста Криму. Міста, а про село практично ніхто не говорить. А це село – в основному степовий Крим, де з водою взагалі біда. Можливо, для відповіді на це запитання потрібна більш спеціалізована кваліфікація, але як доктор біологічних наук, скажіть, будь ласка: як відсутність каналу, який там уже сформував свою екосистему впродовж часу свого існування, може позначитися на флорі й фауні або взагалі – на екосистемі півострова?

– Насправді це не зовсім до мене запитання, – це до еколога, до ботаніка, до зоолога – у мене все ж таки науковий профіль зовсім інший був: клітинна біологія, інший рівень. Але, виходячи з суто загальних міркувань, зрозуміло, що в цілому можлива екологічна катастрофа, оскільки не тільки відсутність води з каналу, а й багато того, що робить нині й окупаційна влада Криму, й особливо присутність флоту, дуже загрожує додатково всім цим дуже тендітним екосистемам, і узбережжю, і водному басейну, і самому Криму. З іншого боку, хочу сказати, що, на мій погляд, це вже не науковий, не біологічний аналіз, а це те, про що мала думати Росія, коли окупувала й анексувала Крим. Бо у нас дуже мало згадують про 4-ту Женевську конвенцію, – документ для виконання усіма країнами, де абсолютно чітко зазначено: окупаційна влада, країна, що окупувала, має повністю забезпечувати всі потреби населення окупованої території. Від і до. Тобто, що буде з водою, що буде з електрикою, що буде з продуктами харчування, з медициною, з ліками – от ці запитання до окупантів. І вони їх собі мали поставити до того, як усе це зробили. А тепер просто, вибачте, не можу не поділитися враженням шоку від останнього висловлювання Путіна, який назвав злочином те, що Україна припинила постачання води й електрики. Таке враження, що людина, яка є президентом великої, за розміром, держави, просто уявлення про цей засадничий документ міжнародного права немає. Злочин з його боку і з боку його уряду – ті наслідки, які ми маємо! І звинувачувати в цьому Україну просто немає жодних підстав, і чому його оточення (аналітики і радники) цього не підказало, мені не зрозуміло…

 

«Бо у нас дуже мало згадують про 4-ту Женевську конвенцію, – документ для виконання усіма країнами, де абсолютно чітко зазначено: окупаційна влада, країна, що окупувала, має повністю забезпечувати всі потреби населення окупованої території. Від і до. Тобто, що буде з водою, що буде з електрикою, що буде з продуктами харчування, з медициною, з ліками – от ці запитання до окупантів. І вони їх собі мали поставити до того, як усе це зробили».

 

 

– А чи не є це, на Ваш погляд, спланованим, цілеспрямованим заходом – відсутність бажання домовлятись з Україною в сфері водопостачання? Якщо проаналізувати, що буде відбуватися, то катастрофа неминуча! Але там живуть люди! Куди діватися людям? Очевидно, що частина населення – значна частина! – степового  Криму – це українці, які заселялися після того, як відбулася депортація кримських татар. Їх закликали туди, вони зараз живуть у степовому Криму. Інше запитання: чи вони ідентифікують себе з Україною? Але справа в тому, що їм кудись доведеться дітися. Частина з них подасться в Україну – це однозначно, родичі, родинні зв’язки все одно існують. Частина з них вимушена буде виїхати в Росію. Як Ви вважаєте, такий сценарій можливий, тобто наскільки можливе таке розгортання подій?

– Дуже важко передбачити й оцінити масштаби таких міграційних процесів у майбутньому. Але, в принципі, є якийсь «люфт» пристосування, не до звичних умов водопостачання через канал, а, дійсно, до життя на території засушливого степу з дефіцитом  води…

 

– …ще й засоленого…

– Це – перебудування орієнтації сільськогосподарської продукції тощо в принципі, такі можливості існують… Інша справа – взагалі демографічний баланс. Бо чи знаєте Ви, що відбувається витіснення взагалі соціально активного населення з Криму. Населення змушують виїжджати, причому майже незалежно від етнічної належності, а за поглядами:  визнає особа чи не визнає окупаційну владу під юрисдикцією Росії. І що мене ще більше дивує: в Криму зараз, принаймні на наш погляд, дуже важко жити. Погано, – і ситуація, зважаючи на кримські соціальні мережі, не проукраїнські, – тільки весь час погіршується. До того ж приїзд із російської глибинки, крім примусового перекидання службовців, високопосадовців і таке інше, триває. Тобто навіть такий погіршений варіант Криму для них виявляється кращим, ніж життя в певних регіонах Росії. І це дуже непокоїть, бо заміщення населення суспільно- та політично-активного, сучасного, конкурентоспроможного на, умовно кажучи, «ватників» російських, створює для України, насамперед, дуже великі труднощі в майбутній деокупації та реінтеграції. Дуже велика тривога багатьох військових експертів і експертів з питань міжнародної регіональної безпеки вказує, що орієнтація не на те, щоби зробити «російський» Крим привабливим курортом, процвітаючою зоною, а на створення військової бази! Мілітаризована територія, військова база, на якій, як би мало не було води й електрики, – їхні потреби буде забезпечено, потреби населення нікого не цікавлять. Ось на це, мені здається, треба звертати увагу. Демографічний чинник, з дуже тривожними перспективами. І не менш тривожні перспективи перетворення Криму на суцільну військову базу. Причому не тільки Чорноморського, посиленого, флоту, а й на самому півострові також, скільки туди вже перекинуто військової техніки, підрозділів, частин і таке інше…

Продовження інтерв’ю читайте в наступному номері

Поширити запис
Записано

svitlychanin@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар