Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

Інколи складається враження, що Україна дуже вже послідовно йде довгим шляхом невикористання багатств, які дали нашій землі природа й історія. Або, якщо більш стисло та менш науково казати, – того, що дав Бог.

А він дав нашій землі не лише еталонні на увесь світ чорноземи й трудящих сумлінних і талановитих людей, а й те, що дає змогу жити не тільки багато, а й весело. Бо не хлібом єдиним живемо…

 

Сучасне українське виноробство переживає скрутні часи. Джерела свідчать, що нищівного удару кримському виноробству завдала, зокрема, примітивна антиалкогольна кампанія, пов’язана із іменем першого і останнього президента СРСР Горбачова. Руйнувати – не створювати. Втрачено було, дійсно, багато. І десятиліття потрібні були на відновлення  того, що зухвало зруйнували за лічені місяці…

Втім, Крим загалом витримав цей ворохобний період, і ми мали потім вже й витончені шампані Нового Світу, і розкішні десертні Масандри, й унікальні напої дивовижної долини Къоз – Сонячної Долини, інкерманські столові достойного рівня і багато ще чого для здоров`я і свят.

Потім це загарбали.

Та недарма кажуть українці, що чужого нам не треба, а свого не віддамо. Майже одразу після анексії нашого сонячного півострова розпочалася копітка і ретельна робота щодо збереження вітчизняних надбань у галузі, в тому числі і слави кримських вин. Але тут все не просто.

За лапідарною формулою великого трудівника на ниві виноградарства і виноробства князя Лева Голіцина – «виноград і вино є продуктом сорту й місцевості». Отже, як можна втримати, скажімо, бренд «Масандра» в умовах, коли ота місцевість тимчасово не підконтрольна Українській державі?

Ті, кому не байдуже, можуть згадати ще недавні ламання списів з приводу появи в торговельних мережах країни пляшок з етикетками відомих кримських брендів, вміст яких аж ніяк не міг народитися у відрізаних «адмінкордоном» від держави кримських виноробнях.

Щоб з’ясувати важливі деталі цієї складної справи, ми звернулися до людини, яка володіє комплексом інформації стосовно кримських брендів, і не тільки.

Це – Олександр Лієв. Сьогодні він – голова Асоціації індустрії гостинності України, керівник Кримської правозахисної групи «20 лютого». У недавньому минулому – міністр курортів і туризму АР Крим та депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а потім – радник міністра у Міністерстві аграрної політики та продовольства України.

 

– Є низка аграрних підприємств Криму, які ми тут перереєстровуємо. В тому числі і «Новий Світ», і «Масандра». Намагаємося взагалі розібратися, що зараз із цим відбувається. Ми розуміємо, що є 72 підприємства, які, по суті, захоплено, і щось треба з цим робити…  Щодо «Масандри», то ми маємо концепцію, що державний бренд «Масандра» має бути використаний державою для того, аби оживити виноробні заводи. В нас було 4 великих, діючих, хороших виноробних заводи, які за безцінь було здано в оренду, і термін цієї оренди закінчувався. З цією концепцією ми звернулися до міністерства, але, на жаль, загалом концепцію на даний момент реалізовано недостатньою мірою. Йде пошук, в тому числі – з використанням потужностей різних форм власності. Проте нам тут необхідно запроваджувати роботу вкрай точно, бо за найменшої похибки будемо в результаті мати судову вже дискусію між Україною та Росією щодо використання брендів. От що стосується «Нового Світу», то тут все було зроблено коректно.

 

– А чому не Бахмутський завод, а Харківський? Відомо ж, що останній використовує зовсім інші технології, ніж Бахмутський, де технологія набагато ближча до тієї, яка в Новому Світі?

– Бо Бахмутський завод – приватна власність. І «Сонячна Долина», до речі, – теж приватне виробництво. А от Бахмутському заводу ми теж зробили цікаву пропозицію. Розумієте, є бренд, а є технологія. Це дві різні речі.

 

– …Й у виноробстві вони дуже тісно повязані…

– Однак використання бренду – це одна історія, використання технології – інша. От тут – використання саме бренду. Бренд «Новий Світ» – може бути хоч шоколад «Новий Світ»! Оце «шампанське» під брендом «Новий Світ» – вино ігристе, власне кажучи, воно вироблено за харківською технологією. Харківське ігристе, це загальновідомо, залишає бажати багато кращого. Та харківський «Новий Світ» – це найякісніше з того, що взагалі може розливати Харківський завод. І Харківський завод шампанських вин – це єдиний державний завод шампанських вин, що залишився в Україні після анексії Криму. Тому тільки там було правомірно використовувати державний бренд «Новий Світ».

Ми вели переговори з трьома потенційними виробниками. В Одесі теж є державний завод, але він в оренді, й орендареві було вигідніше зберегти умови оренди і подовжити її, ніж «завести» до себе ще й бренд «Новий Світ» з подальшими реформами і ризиками, які вони чомусь там угледіли. В Бахмуті зацікавилися, але там ми вели розмову не про бренд, а про відновлення технології. Бо міністерство аграрної політики володіє більш ніж двадцятьма технологіями, вони там є, на папері, – ми їх врятували з Криму. Але в міністерстві тоді були власні внутрішні проблеми, тим не менш, ми офіційно передали від міністерства необхідну документацію в Бахмут із тим, щоби вони відновили в себе принаймні три автентичних види шампанського «Новий Світ» – три основні найпопулярніші марки. І там процес пішов, але потім були зміни в міністерстві і подальша історія мені не відома. Але, впевнений, у цьому напрямку варто продовжувати докладати зусиль.

 

– А як «Інкерман» і «Коктебель»?

– «Коктебель» – приватний, «Інкерман» в оренді. Останній, до речі, все зробив, як бізнесмен, – красиво, правильно й раціонально. Він зберіг «Інкерман» у Криму і залив ним Росію, а зареєструвавшись в Україні, займає помітне місце й на нашому ринку.

 

– Повернемося до «Масандри». Ми зрозуміли: є бренд, а є технологія… Але як бути з місцевістю? Бо й директор «Масандри», тієї, яка перереєстрована «на материку», відверто каже, що, приміром, «Мускат білий Червоного каменя» виробити тут неможливо?

– Кожна історія різна. Ми говоримо про три державні бренди: «Новий Світ», «Масандра», є ще «Магарач» – він в іншому підпорядкуванні, в Національної академії аграрних наук. Їм ми теж допомагаємо, консультуємо, супроводжуємо юридично процес реєстрації бренду. Так от, відомо, що шампанське «Новий Світ», приміром, вироблялося з ледь не наполовину не кримського походження виноматеріалів. І взагалі, це не так уже й важливо саме для «Нового Світу», бо в них і власних виноградників жодного гектара. А от вина марки «Сонячна Долина», тим більше «Масандри» – там інша історія. Там вкрай важливо, на якому схилі, якого року врожаю виноматеріал й таке інше. Тож використовування бренду «Масандра» можливо тільки у використанні бренду й кількох технологій для деяких «сухих» вин,  а саме – молодих столових вин. Це – нескладні технології, і їх можна відновити автентично, повністю, тут, у нас, на півдні України. Але є ще й інша ситуація: бренд «Новий Світ» – у підпорядкуванні міністерства аграрної політики, і з ним вже все гаразд, а бренд «Масандра» захищений Законом України про «Масандру». І використовувати торговельну марку «Масандра» можна тільки на тих продуктах, які виконано на потужностях заводу «Масандра». Це ключовий момент: не тільки з відповідного винограду, там навіть прив’язка не тільки до винограду, а й до території, та ще й на відповідних потужностях. Тут також є певні «шпарини» для виконання букви закону, але вони також потребують створення та виконання відповідних рішень та заходів. І тоді на потужностях «Масандри» ми можемо випускати вино під брендом «Масандра», – не обов’язково автентичне, але під брендом. Робити це треба.

 

– Для чого, як не йдеться про повну автентичність?

– По-перше, для того, щоб зберегти марку. По-друге, за останні кілька років світ дуже змінився, ясна річ, що таким, як раніше, він уже не буде. Але це збереже за нами бренд, його присутність на ринку – як на українському, так і на міжнародному. «Масандрі» варто представляти хоча б молоді свої вина – адже на міжнародному ринку попит на них є. І цей попит треба задовольняти. Це збереже логістичний ринковий ланцюжок: на ринку миттю конкурентні місця займають! Мета була саме в цьому. Хоча шлях, яким пішли зараз у міністерстві, в мене викликає певні сумніви. На мою думку, обрано якийсь дуже складний хід. Не буду заглиблюватися в деталі – майбутнє покаже.

 

– Є інший спосіб?

Єдиний вірний і законний шлях – він реально один. Це, як вже було запропоновано, на виконання Закону про «Масандру» держава має повернути з оренди принаймні один із своїх заводів і розгорнути на його потужностях виробництво під брендом «Масандра» вин «Масандра». Є ще й інший шлях: змінити сам Закон про «Масандру».

 

– А в чому зараз проблема?

Вона в міністерстві. Складається враження, що новий міністр Кримом взагалі не цікавиться. Тому «Масандра» в зв’язку з таким станом речей вимушена шукати інші можливості для виробництва через якісь домовленості. Але без виконання вищезазначених умов цей шлях настільки заплутаний, що є ризик заплутатися остаточно. Бити на сполох, можливо, нема сенсу, бо принаймні хоч щось корисне робиться. Але ми не можемо ризикувати і створювати підстави для звинувачень у дискредитації використання державою власного бренду «Масандра». Про цей стан речей вже багато було публікацій. До того ж є приклади відверто шахрайського використання торгової марки, з’являються й відверті артефакти, навіть Прокуратура АР Крим мала нагоду втрутитися… Держава має займатися цим комплексом проблем системно і зацікавлено…

 

На завершення варто зазначити дещо. В березні минулого року сенат Франції прийняв поправку до закону про сільське господарство. Згідно з нею, французьке вино відтепер має статус «культурного, гастрономічного та ландшафтного спадку країни». До того ж французькі парламентарі також ухвалили закон про захист найменувань вин за походженням та закріпили право юридично оскаржувати використання захищеної марки вина і назви регіону його виробництва. Це – Європа. Ми теж. Отже, є з чим наполегливо працювати. Бо воно того варте.

 

Поширити запис
Записано

yaroshevsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар