Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Прісна вода «тікає» з півострова

Сьогодні можна зі стовідсотковою впевненістю стверджувати ‑ Крим опинився на межі екологічної катастрофи. Про це б’ють на сполох вітчизняні фахівці-гідрологи, які відстежують ситуацію із забезпеченням водними ресурсами півострова. Після закриття Північно-Кримського каналу запаси прісної води в Криму різко скоротилися. І сьогодні не існує жодних альтернатив щодо їх відновлення у найближчій перспективі.

 

Після того, як з материкової України прийшла вода на півострів, степи Криму у прямому значенні слова ожили. Завдяки штучно створеному каналу з’явилися сприятливі умови для проживання. Відтак населення Криму почало зростати за рахунок переселенців із сусідніх областей України і Росії. Посушлива земля почала регулярно зрошуватися, що дало змогу зайнятися екстенсивним агровиробництвом. Для прикладу наведемо таку цікаву статистику: у 1986 році по Північно-Кримському каналу води надходило на півострів у такій кількості, що дозволяло забезпечити зрошування території сільськогосподарських угідь площею 380 тисяч гектарів!

Якщо розглянути показники за останні п’ять років, то споживання води півостровом перевищувало мільярд кубічних метрів на рік, з яких 85% (!) забезпечувалося Північно-Кримським каналом. Фактично 2/3 населення, а це 1,5 млн кримчан, використовувало саме цю воду. Водночас 72% води, отриманої з материкової України, йшло на потреби аграрної галузі Криму.

Стосовно забезпечення населення півострова питною водою, то думки аналітиків у цьому питанні різняться. Одні вважають, що Крим може повністю себе забезпечити прісною водою без допомоги Північно-Кримського каналу. Для цього потрібно лише модернізувати існуючі артезіанські свердловини, а також пробурити нові. Інші більш категоричні в оцінці нинішньої ситуації. Ними наводяться такі цифри. По каналу з Дніпра в Крим транспортувалася вода в обсязі 1 млрд кубометрів на рік. 80 млн кубів з цієї води спрямовувалося на поповнення водосховищ. До Другої світової війни, коли Північно-Кримський канал не функціонував, у Криму проживало близько 1 100 000 осіб. Нині населення сягнуло понад 2 700 000 осіб. 1 людина впродовж доби споживає – 3,3 кубометри води. Для порівняння: вирощування 1 бичка на забій – 100 тонн води. Після припинення постачання води по Північно-Кримському каналу, проблему із забезпечення населення прісною водою тимчасово вирішили шляхом розконсервації підземних водосховищ. Однак баланс різко змістився і тепер рівень підземних вод увесь час зменшується. На думку цих же експертів не кращим чином виглядає ситуація і в сільському господарстві Криму. Адже на півострові відсутні глибоководні річки і немає великих запасів прісної води. Обробляти землю без поливу просто неможливо. Ця проблема вирішувалася лише завдяки Північно-Кримського каналу і дніпровській воді. Після відкриття каналу 15 років пішло на те, щоб знесолити ґрунт на півострові і підвищити рівень прісних ґрунтових вод.

 

У 1986 році по Північно-Кримському каналу води надходило на півострів у такій кількості, що дозволяло забезпечити зрошування території сільськогосподарських угідь площею 380 тисяч гектарів!

 

Ще у 2012 році на урядовому рівні був прийнятий проект, що передбачав відновлення зрошення сільськогосподарських угідь після того, як з 1991 до 1998 року ця система зробилася непридатною. Програма мала назву «Вода Криму», період реалізації якої мав тривати з 2013 до 2020 року. Під програму планувалося виділити кошти у сумі 4,7 млрд грн., з них 2,3 млрд – з Державного бюджету України.

А що стосується Північно-Кримського каналу, то він на сьогодні практично обмілів і руйнується буквально на очах. Через відсутність води в необхідній кількості для зрошування сільськогосподарських угідь, на думку аналітиків, через два-три роки, приміром, рисові поля у Криму взагалі зникнуть. Зникне також соя, вагома частина кримських овочів і фруктів, а згодом і виноградники. Поступово буде знищена кормова база для тваринництва, що потягне за собою мільярдні збитки для економіки півострова. Передбачаючи цю сумну перспективу, експерти дуже відверто висловлюють такий прогноз: як Північно-Кримський канал дав життя півострову, так це життя він і забере після його остаточного висихання.

З кожним днем проблема з водними ресурсами стає всеохоплюючою, зокрема, і для промислового виробництва, розташованого на півострові. В Криму, наприклад, є приватне підприємство з виробництва титанової продукції, потужності якого знаходяться в Армянську. 100% акцій належить компанії OSTCHEM Holding AG, що об’єднує хімічні та гірничо-видобувні активи інвестиційного холдингу Group DF Дмитра Фірташа. Є ще Кримський содовий завод – підприємство з виробництва технічної кальцинованої соди, потужності якого розміщуються у Красноперекопську. Обидва заводи сьогодні у варварський спосіб вибирають воду з підземних резервуарів у таких обсягах, що її починає катастрофічно не вистачати як для потреб виробництва, так і самого населення двох міст. Підтвердженням цієї патової ситуації із забезпеченням водою є намагання адміністраціями підприємств не лише збільшити кількість свердловин у цих місцевостях, а також максимально заглибити їх у ґрунт. Це обов’язково призведе до подальшого засолення прилеглих територій, зробить їх не придатними для вирощування сільськогосподарських культур і неодмінно позначиться на здоров’ї місцевого населення.

 

kanal_pisla

 

Звичайно, нинішнє керівництво анексованого Криму не зацікавлене у розкритті інформації про реальний стан речей із забезпеченням півострова водними ресурсами. Приміром, вони чомусь мовчать про те, що пошуки нових джерел на півострові бурильниками і гідрологами так і не увінчалися успіхом. Опріснення морської води, яке розглядається як альтернативний варіант, потребуватиме колосальної кількості енергії, відсутньої у цьому регіоні. Крім того, собівартість такої води багатократно зросте, що для більшості населення вона стане не по кишені. Не кажучи вже про глобальне забруднення акваторії Чорного моря реагентами, що утворяться у процесі опріснення морської води. І таких фактів, що констатують безперспективність вирішення проблеми зневоднення Криму, безліч.

Всі хапаються за соломинку, як той потопаючий, що, мовляв, туристична галузь і сільське господарство стануть локомотивами для місцевої економіки. З сільгоспвиробництвом ситуація більш-менш зрозуміла. А от щодо туристів, які приїжджатимуть до Криму, – рівняння з багатьма не відомими. На сьогодні будь-яка статистика стосовно споживання ними води впродовж всього туристичного сезону відсутня. І коли нинішня влада Криму починає рапортувати Кремлю про рекордну кількість відпочивальників, які наважилися приїхати на півострів покращити здоров’я, вона чимось нагадує невігласа, який сидить на гілці і несамовито її пиляє під собою…

Ні Москва, ні тим більше Сімферополь у нинішньому столітті самостійно ніколи не вийдуть на показник 1,2 млрд кубометрів води на рік, що давав для півострова Північно-Кримський канал. Так що: «Вєрной дорогой ідьотє, товаріщі!»… Додамо: аби не було пізно.

Поширити запис
Записано

golovko@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар