Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

3 1950 року українців до Криму стали переселяти цілими селами, колгоспами, бригадами (Продовження)

 

Ще цікавішим документом є протокол загальних зборів колгоспу ім. Дзержинського у с. Рижів Чуднівського району Житомирської області. Крім усього сільського та районного керівництва, на загальних зборах з майже 90-відсотковою явкою був присутній представник з кримського колгоспу ім. Кірова (Зуйський р-н). Він грав роль агітатора.

 

Протокол підготували для звітності перед районом, областю та столицею з дотриманням канцелярсько-бюрократичних вимог. Була авторитетна президія у складі голови колгоспу та голови сільської ради, районного начальства, місцевих ветеранів праці та емісара – агітатора з Криму.

2 2Як водиться за усталеним протоколом таких організованих зібрань, першому надали слово рижівському ветерану колгоспного руху, якого попередньо закинули до Криму. Він, зокрема, повідомив: «Сьогодні стоїть питання на зборах про переселення нашого колгоспу в Кримську область.  …В цьому колгоспі є 4574 га землі, колгосп має 60 га садка, 45 га города, 45 га посіву тютюну і 800 га випасів і луків, колгосп також сіє і садить розу, шалфей і другі цінні масляничні культури, які колгоспу дають великі прибутки, звідусіль колгоспники одержують велику грошову оплату на трудодні. В колгоспі є також 450 вуликів, земля в колгоспі дає великий урожай. Колгоспники цього колгоспу живуть культурно і заможно. Цей колгосп має великі перспективи в майбутньому, але за відсутністю достатньої кількості робочої сили колгосп не в силах використати ті багатства, які він має. Я закликаю всіх колгоспників всі як один переселитися в Кримську область» (цитується мовою оригіналу).

Не залишився в боргу і представник зуйського господарства: «…Значним тормозом в розвитку нашого колгоспу є відсутність робочої сили і наш колгосп в значній мірі не може використати на повну потужність тих багатств, що має колгосп. …Облвиконком і Обком партії враховуючи заслуги Ваших колгоспників в період Великої Вітчизняної війни рекомендував нашому колгоспу прийняти Ваш невеликий колгосп ім. Дзержинського в нашу сім’ю і сьогодні обговорюючи питання про переселення, я думаю, що всі як один це важливе рішення Партії і Уряду про поліпшення добробуту колгоспу і колгоспників схвалите одностайно і по приїзду в наш колгосп надасте нам допомогу в використанні тих багатств, які до цього часу нашим колгоспом ще не використані» (правопис оригіналу збережено).  

До схвальної пропагандистської акції долучились і голова місцевого колгоспу, і голова сільської ради, і, як водиться, передова доярка. Вона вже також відвідувала кримське господарство. Агітація та партійний натиск виявилися такими потужними, що з 146 присутніх колгоспників 96 осіб проголосувало за переселення, а 50 – проти нього.

Досить промовисто, що ніхто з колгоспників, присутніх на цих руйнівних для себе зборах, не поцікавився ні долею села, ні долею земель, які вони мали покинути. Мабуть, така цікавість була для всіх вельми небезпечною. Адже на зборах були присутні і не заявлені у протоколі представники енкаведистських структур. Збори ухвалили: «Схвалити постанову Ради Міністрів СРСР про переселення в Кримську область і повністю в складі колгоспу переселитися в колгосп ім. Кірова Зуйського району Кримської області. Просити виконком Чуднівської райради депутатів трудящих затвердити наше рішення і підняти клопотання перед виконкомом Житомирської Обласної ради депутатів трудящих переселити колгосп ім. Дзержинського в Кримську область» (правопис оригіналу збережено).  

 

Про масштабне переселення українців до Криму та інших регіонів РРФСР упродовж 1949-1951 рр. свідчить довідка управління справами Ради Міністрів УРСР за цей час. З України переселили 13111 сімей або майже 52 тисячі осіб. Лише в 1952 році з Житомирської, Кам’янець-Подільської, Київської та Сумської областей станом на 1 листопада було переселено майже 780 сімей з 16 колгоспів та бригад.

 

Переселенці вирішили: виділити будівельну бригаду із членів колгоспу ім. Дзержинського у складі 45 осіб.

Всього лише за 1951 рік до Кримської області з Вінницької та Сумської областей відправили майже 4600 осіб. Крім того, для перевиконання плану в рахунок 1952 року з Київської області додатково переселили ще 69 сімей (275 осіб), а з Житомирської – 23 сім’ї (91 особу). Тож скільки потрібно було загубити українських сіл та колгоспів, щоб виконати та перевиконати злочинні накази Кремля?

А вказівки та накази з Москви та Києва були дійсно злочинними. До таких антилюдських дій не вдавалися навіть німецькі окупанти. Адже за вказівкою із Москви Київська обласна рада 5 грудня 1951 року приймає ідіотське рішення про переселення бригади колгоспу ім. Петровського Розважівського району в колгосп «Шлях комунізму» Білогірського району. Виконавчій владі Розважівського району ставиться завдання забезпечити організаційне та практичне керівництво демонтажем як житлових, так і надвірних будівель усієї бригади та колгоспників, маркування конструкцій та перевезення їх до залізничної станції та завантаження у вагони для подальшого перевезення до Криму. Партійні та радянські органи перед беззахисними, позбавленими житла людьми ставлять ще одне неймовірне завдання: «Велику рогату худобу, молодняк та коней доправити до станції завантаження перегоном, забезпечивши худобу на всьому шляху кормами та доглядом за дійними коровами». Навіть улітку таке завдання виконати за короткий термін було б досить складно. Але це все відбувалося у розпал лютої зими, а бригади з переселеним майном та худобою наказувалося доставити не пізніше 15 грудня. А 20 грудня потрібно було надати звіт про виконання завдання.

Про масштабне переселення українців до Криму та інших регіонів РРФСР упродовж 1949-1951 рр. свідчить довідка управління справами Ради Міністрів УРСР за цей час. З України переселили 13111 сімей або майже 52 тисячі осіб. Лише в 1952 році з Житомирської, Кам’янець-Подільської, Київської та Сумської областей станом на 1 листопада було переселено майже 780 сімей з 16 колгоспів та бригад.

У 1953 році в колгоспи та радгоспи Кримської області лише з Чернігівської області було переселено 600 сімей, в колгоспи Приморського краю – 800 та Сахалінської області – 400, тобто понад 7200 осіб; з них до Криму направили майже 800 сімей (понад 3200 осіб). Темпи переселення українців до Криму щороку зростали. У 1953 році кримський трест бавовнярства відмовився приймати 124 сім’ї переселенців з Чернігівщини, оскільки бавовну на півострові перестали вирощувати.

На 1954 рік до Криму планувалося переселити з Сумської та Чернігівської областей близько 1200 сімей (майже 5000 осіб). Зауважимо, що упродовж 10 років (з 1944 до 1954 рр.) колосальні витрати українців при переселенні до Криму, який перебував у складі РРФСР, відбувалися за рахунок України та українського народу. Це був ще один хитромудрий план імперського Кремля, щоб знищити генофонд нації, знекровити і впокорити український народ.

 

 

Фото:

1 – Переселенці до Криму з Полтавщини. с. Зуя, 1928 р. 

2 – Переселенка до Криму з Західної України (с. Степове Первомайського району, початок ХХ ст.)

Поширити запис
Записано

volvach@svitlytsia.in.ua

академік УЕАН, дійсний член НТШ, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка та Л. Симиренка

Коментарів немає

Залишити коментар