Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

Битва за Крим: незручна історія

Керченсько-Феодосійська десантна операція і взагалі події 1942 року в Криму — досі одна з найзакритіших тем перебігу Другої світової війни на радянсько-німецькому фронті. Незважаючи на початковий успіх, операція закінчилася повним розгромом: три радянські армії були оточені і розбиті. Загальні втрати склали більше трьохсот тисяч людей, у тому числі сто сімдесят тисяч полонених.

 

Героїзм, який масово виявляли радянські воїни, мужність партизан і підпільників не змогли подолати шалений спротив гітлерівських загарбників та вплив об’єктивних обставин, що невдало склалися… Так про це пише офіційна радянська та пострадянська військова історіографія. Але завдання історичної науки полягає у вивченні, аналізі та засвоєнні помилок минулого заради уникнення їх у майбутньому. Ми, автори цієї статті, принципово не послуговуємось російськомовними джерелами, та пропонуємо точку зору, відмінну від звичної радянської.

3-_feodosiya_1942Корисним для нас ознайомленням з німецьким поглядом на них є приклад вдалого ведення маневреної війни та перемоги за чисельної переваги супротивника.

Перший етап операції тривав з 24 грудня 1941 року, тобто з висадки радянських військ на сході Криму (у Феодосії та Керчі), до 17 січня, коли Феодосія була повністю під контролем німецьких військ, а лінія фронту стабілізувалася на Керченському півострові («Кримський фронт»).

Отже, Севастополь ще тримає оборону, але решта півострова окупована німецькими військами та їхніми союзниками — румунами. Радянське командування розробляє плани висадки в Криму десанту. Та виявляється, що німці очікували висадку й готувалися дати відсіч.

24 та 26 грудня в районі Керчі було висаджено щонайменше дві стрілецькі дивізії, втрати десанту склали двадцять тисяч бійців, тобто майже всі загинули. Згадки про висадку 24 грудня в радянських джерелах шукати годі, її було стерто, ніби не було.

Морська десантна операція може бути успішною за умови ретельної підготовки та чіткого планування. Жодна армія ще не перемагала без продовольства, зброї, набоїв, розвідки та зв’язку. Одна радянська армія з чотирьох стрілецьких дивізій потребувала забезпечення щоденно 55 тоннами різних вантажів, насамперед боєприпасів. Доправляти це потрібно було через Чорне море або Керченську протоку, взимку (а ми, кримчани, знаємо, що таке Чорне море взимку) — справа ризикована, і це мало робитися під обстрілами та авіаційними нальотами ворога. Але штабних планувальників це не обходило, і вони не подбали про засоби протиповітряної оборони військ. Ані польових шпиталів, ані евакуації важкопоранених радянське командування під час підготовки операції взагалі не передбачило. У складі сил, що десантувалися, не було навіть медсанбату.

29 грудня у Феодосії висаджується радянська 44-а армія, а 51-а армія по кризі переходить Керченську протоку. І вже 30 грудня обидві армії починають наступ назустріч одна одній. У підсумку Керченський півострів був захоплений радянськими військами та утримувався ними до травня 1942 року.

Але Манштейн згодом зауважив: «У перші дні січня 1942 року для військ супротивника, що висадилися поблизу Феодосії та підходили з боку Керчі, фактично був відкритий шлях до життєвої артерії 11-ї армії залізниці Джанкой-Сімферополь. Слабкий фронт бойової охорони, який нам вдалося створити, не встояв би під навалою потужних сил»… У Червоної армії була на цьому клаптику чисельна перевага у 16 разів!

 

24 та 26 грудня в районі Керчі було висаджено щонайменше дві стрілецькі дивізії, втрати десанту склали двадцять тисяч бійців, тобто майже всі загинули. Згадки про висадку 24 грудня в радянських джерелах шукати годі, її було стерто, ніби не було.

 

Втім, німецькі війська разом із союзниками-румунами зупинили наступ на Сімферополь 44-ї армії, що розгорнувся на початку січня.

Що ж таке, Червона армія не спромоглася перемагати ані, як заповідав Суворов, умінням, ані чисельністю? Провалити наступ, маючи в шістнадцять разів більше війська, могли тільки «генії» військової думки, озброєні марксизмом та ленінізмом.

Цікавий факт, про який нам відомо зі спогадів Манштейна: у Феодосії в таборі було вісім тисяч полонених радянських солдатів. Румуни, що охороняли табір, втекли, ледве встиг висадитися десант. Однак ці вісім тисяч полонених, опинившись без охорони, втекли… у Сімферополь, до німців, а не кинулися назустріч Червоній армії. То кого вони вважали визволителем?

Ще одне красномовне свідчення «гуманізму радянських визволителів», якого не знайти в радянських джерелах: у місті лишилися ті, хто не міг евакуюватися, — німецькі поранені. Фельдмаршал Манштейн з болем пише: «У Феодосії більшовики вбили наших поранених, які перебували у шпиталях, а частину з них, котрі лежали у гіпсі, вони витягли на берег моря, облили водою та лишили замерзати на холодному вітрі».

 

Цікавий факт, про який нам відомо зі спогадів Манштейна: у Феодосії в таборі було вісім тисяч полонених радянських солдатів. Румуни, що охороняли табір, втекли, ледве встиг висадитися десант. Однак ці вісім тисяч полонених, опинившись без охорони, втекли… у Сімферополь, до німців, а не кинулися назустріч Червоній армії.

 

5 січня радянське командування висаджує десант ще й у Євпаторії. Десант, який протримався лише три дні, хоча більшовицьке підпілля підтримало його повстанням. Німецькі війська знищили і десантників, і підпільників.

(Цікаво, що у 2015 році в Євпаторії створили дитячий «патріотичний» клуб, що так і називається «Евпаторийский десант». Ідіотизм російського шовінізму вже не жахає, а викликає посмішку — гаслом клубу є: «Где мы, там победа», хоча йдеться про десант, який був ущент розгромлений, і при тому дуже швидко).

6 січня у Феодосію прибуває ще одна, 47-а армія — понад 50 тисяч бійців. Але зі штабу радянським військам надходить зовсім безглуздий наказ наступати на Північ по Арабатській стрілці. Що там забуло командування, лишається загадкою, але внаслідок штабного безумства потрібні на сімферопольському напрямку сили опинилися у зовсім іншому місці.

Крім того, потреби радянського угруповання збільшилися, судна мали привозити ще більше вантажу. Але сили десанту не мають надійної протиповітряної оборони. Німецька авіація ще раз довела вагу повітряних сил у сучасній війні, безкарно бомбардуючи десант і пускаючи на дно транспортні судна з боєприпасами.

А найближчий радянський аеродром — на Кубані, найближчий госпіталь — на Кубані…

16 січня німецькі війська почали наступ на Феодосію: трьома піхотними дивізіями зламали оборону восьми радянських стрілецьких дивізій, і вже 18-го місто повністю належало їм.

Далі буде…

 

На фото: Феодосія, 1942 р.

Поширити запис
Записано

verhovsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар