Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

Битва за Крим: Озброєні татари

Отже, після 16 січня під контролем червоних залишався тільки Керченський півострів. З 28 січня до 19 травня ця вузька смужка перешийку офіційно йменувалася Кримським фронтом.

Що стало причиною невдачі потужного десанту? Адже чисельна перевага була на боці радянських військ. У першому ешелоні нараховувалося понад 80 тисяч бійців — для порівняння: 6 червня 1944 року в Нормандії союзники висадили 156-тисячне військо.

 

UKRAINE. Crimea. 1943. Well in a Tartan Village.   M-UK-VOR-001

UKRAINE. Crimea. 1943. Well in a Tartan Village.
M-UK-VOR-001

Відсутність не просто шпиталів чи можливості евакуації поранених, а й самої думки про повноцінне медичне забезпечення військ не лише призводить до надмірних людських втрат. Моральний дух того, хто відчуває ставлення до себе як до одноразового об’єкта, ніколи не буде по-справжньому бойовим і переможним.

Так чи інакше, в усіх арміях світу є елітні добровольчі підрозділи, котрим доручають найбільш небезпечні завдання. Але в Червоній армії смертниками мусили бути всі, крім штабних генералів.

Відсутність засобів ППО свідчить про некомпетентність командування, що готувалося до попередньої війни із кавалерійськими підходами до тактики та стратегії.

Погано налагоджена була взаємодія між арміями, а також між десантом і флотом. Весь радіообмін був відкритим, і німці могли прослуховувати всі переговори радянських військ. У першій частині ми писали про те, що німці ще 1 грудня 1941 року знали, де буде висаджуватися радянський десант. Так сталося не завдяки якомусь супершпигуну, котрий, проникнувши у саме серце радянського штабу, викрав секретну мапу. Просто у німців добре налагоджена була радіотехнічна розвідка. У своєму розпорядженні радянські війська її не мали.

Що складніша тактична обстановка, то менші сили має у своєму розпорядженні начальник, то більше його потяг до втручання у парафію підлеглих йому командирів. Але вирішальне значення матиме лише те, наскільки він покладається на підлеглих. Два принципи визначають німецьку тенденцію ідей з вишколу: «Солдат може діяти на війні лише так, як він навчився у мирний час», а також: «Не вчіть солдата всьому, що він мусить забути першого ж дня, коли потрапить у реальні бойові дії».

 

tablica_2

 

Особливої переваги керуванню військами у німців надавало те, що підлеглим командирам давалася максимальна свобода прийняття самостійних рішень, до них доводилися завдання, а спосіб виконання вони могли обирати на власний розсуд. Цим принципом німецьке військове мистецтво з часів Мольтке відрізнялося від традицій Червоної армії. Радянським командирам начальство не лише не давало свободи в оперативних і тактичних питаннях, але до того ж їм надавалися розлогі та детальні вказівки стосовно способів виконання поставленого завдання. Або ж тактичні дії вміщувалися у мертву схему. Німці вважали такий метод шкідливим.

Друга світова війна — це не просто блискавична війна, це війна маневрена. Маневрена війна вкрай залежить від комунікаційних ліній, якими проходять усі види постачання. Гори й висоти мають особливу цінність. З них зручно спостерігати за ворогом, недаремно їх по-військовому називають «ключовими районами місцевості». Той, хто їх контролює, контролюватиме й довколишню місцевість, а також триматиме у безпеці власні комунікації.

 

tablica_1

 

Велике значення має партизанська, розвідувальна та диверсійна діяльність. Але в 1942 році у радянських сил порушена координація і права рука не відає, що чинить ліва: Кримський фронт веде свою війну, йому не до дій кримських партизанів. У Приморської армії, що обороняє Севастополь, також своя війна. Для місцевого населення німецька окупація не гірша за окупацію більшовицьку, воно не сприймало так званих «партизанів», що впали з неба на радянських парашутах, за своїх.

Що являв собою «партизанський загін» у Криму: «9 січня 1942 року в районі міста Старий Крим окремим парашутним батальйоном Кримського фронту була викинута спецгрупа парашутистів під командуванням сержанта Юргенсона. Вантажні парашути віднесло за гору Агармиш і група лишилася без радіостанції, продовольства та боєприпасів…».

Сержант державної безпеки – це звання, що відповідає армійському лейтенанту. Сержант-чекіст очолює групу з бійців радянських повітрянодесантних військ — це можна назвати класичним визначенням радянської гібридної військової сили.

«Місцеве татарське населення успішно озброюється… німцями, мета — боротьба з партизанами. Слід вважати, що найближчим часом вони почнуть практикуватися у боротьбі з нами. Ми готові до цього, хоча розуміємо, що озброєні татари значно небезпечніші, ніж німці та румуни», — доповідав начальник Другого партизанського району старший лейтенант державної безпеки І. Генов 31 січня 1942 року.

 

Велике значення має партизанська, розвідувальна та диверсійна діяльність. Але в 1942 році у радянських сил порушена координація і права рука не відає, що чинить ліва: Кримський фронт веде свою війну, йому не до дій кримських партизанів. У Приморської армії, що обороняє Севастополь, також своя війна. Для місцевого населення німецька окупація не гірша за окупацію більшовицьку, воно не сприймало так званих «партизанів», що впали з неба на радянських парашутах, за своїх.

 

Село Коуш стало символом опору кримських татар радянським «партизаночекістам».

«Коуш… Скільки кращих людей, патріотів втратили ми внаслідок зрадницьких дій більшості мешканців цього села!» — згадував командир партизанської бригади капітан державної безпеки Л. Віхман. Зверніть увагу, — капітан державної безпеки. А заступник начальника штабу Кримського партизанського руху Є. Попов узагалі запропонував: «Зрівняти Коуш з землею», — аби полегшити боротьбу «партизан». Адже: «Власними силами партизани цей і деякі інші населені пункти взяти не в змозі, тому що вони… міцно укріплені». Тож замість справжньої диверсійної та розвідувальної роботи «партизани» воювали з місцевим населенням. Чекісти продовжували чинити так, як звикли всі попередні двадцять п’ять років, — боролися з власним народом, задля безпеки держави від місцевого населення.

Зрівняти Коуш з землею — через два роки комісарам цю мрію вдалося здійснити. Сталінський режим звинуватив у зрадництві кримських татар. Як і в українців, як і в усіх народів СРСР – одні воювали у Червоній армії, інші співпрацювали з окупантами… Не варто забувати, що з окупантами співпрацювали й кримські росіяни, очевидно, треба було депортувати їх також. Натомість Йосип Віссаріонович височайше відзначив, вітаючи країну з новим 1946 роком, лише один «великий русский народ», один мільйон синів якого, втім, воював за Гітлера.

 

Поширити запис
Записано

verhovsky@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар