Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

«Кримська світлиця» – одне з найбільших досягнень Української громади Криму

31 грудня виповнюється 24 роки нашій газеті – саме 31 грудня 1992 року побачив світ перший номер «Кримської світлиці».

У зв’язку з цією, хоча і не ювілейною, датою, проте дуже важливою для загального літопису нашого газетного життя, пропонуємо увазі читачів спогади про створення «Кримської світлиці» відомого кримчанина, одного із засновників нашого видання Петра Вольвача.

 

Петро Вольвач, багатолітній дописувач та голова громадської ради газети «Кримська світлиця», член НСПУ, дійсний член НТШ

 

Розпад Радянської імперії та проголошення незалежності України значною мірою активізувало громадсько-політичне життя не лише у столичному Києві, по всій Західній та Центральній Україні, але й у зросійщених східних та південних областях. До Криму хвилі демократизації докотились трохи пізніше. Причому збанкрутілу компартію замінили вельми активні й агресивно-галасливі російські націонал-шовіністичні організації. Всі вони, об’єднавшись у «народный, русский блок», повели шалений наступ на незалежність України. Саме через монопольний вплив антиукраїнських сил на інформаційну політику та через відсутність україномовної освіти сепаратизм у Криму і розцвів пишним цвітом.

 

Позбавлені державної підтримки нечисленні й розпорошені українські організації та досить слабкі осередки національно-демократичних партій робили все можливе, аби протидіяти потужному, керованому з імперської метрополії процесу знищення в Криму України. Проте навіть за таких умов українській громаді Криму вдалося зробити чимало важливих державницьких справ. На мій погляд, є кілька здобутків, якими ми маємо пишатися й донині. Серед них досить важливий державницько-інформаційний проект «Кримська світлиця».

 

1

 

В Криму це була не перша спроба української спільноти створити національну інформаційну газету. Відомо, що невдовзі після революційних подій 1917 року у Криму було створено український часопис «Рідна хата», але він через нестабільну політичну ситуацію на півострові виходив не довго. У перші роки незалежності України рухівські осередки у Красноперекопську та Саках розпочали видавати газети «Кримський вісник» та «Відродження». Кримські організації Товариства української мови та «Просвіти» також виношували ідею створення впливової україномовної газети. Але матеріалізувати її вдалося лише наприкінці 1992 року.

Активні дії української громадськості Криму спонукали національно-демократичних депутатів в українському парламенті, об’єднаних у «Народну раду», пожвавити свою діяльність у Криму.

Упродовж весни-осені 1992-го добре структурований комітет «Крим з Україною» розгорнув активну діяльність серед військових, в трудових колективах, у навчальних закладах. Було створено навіть «Товариство учених «Крим з Україною». Комітет залучав до роботи майже всі існуючі на той час українські громадські організації та кримські осередки загальноукраїнських партій. Спільними зусиллями всіх цих організацій та осередків до кінця осені була завершена підготовча робота до скликання І-го Всекримського Конгресу українців.

Велелюдне зібрання (на конгресі були присутні понад 600 делегатів з усіх міст, районів та селищ Криму) відбулося в Українському музично-драматичному театрі. На нього з’їхалося чимало гостей з Києва та інших областей України. Був також численний десант народних депутатів України: Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Іван Драч, В’ячеслав Чорновіл, Іван Заєць, Микола Поровський та багато інших.

На Конгресі обговорювалася ціла низка важливих для Криму та всієї України проблем і прийнято добре аргументовані ухвали щодо стану українства в Криму, про міжнаціональну злагоду, економічні проблеми, про національну освіту, про недоцільність створення інституту президентства у Криму, про консолідацію демократичних сил в Україні, про громадську підтримку побудови Збройних Сил України та про засоби масової інформації.

Остання постанова поставила на загальнодержавний рівень питання про необхідність створення у Криму державницької україномовної газети. Тож І-й Всекримський Конгрес українців став хрещеним батьком для майбутньої «Кримської світлиці».

Кандидатуру головного редактора часопису ретельно обговорювали на Координаційній раді. Зупинились на кандидатурі Олександра Кулика. Він на той час, як мені видається, вже очолював Всеукраїнське товариство «Просвіта» Тараса Шевченка.

Рушійною силою та методичним центром виступив організаційний комітет, сформований з фахових журналістів. Серед перших відважних творців «Кримської світлиці», крім Олександра Кулика, необхідно відзначити Василя Богуцького, Григорія Рудницького, Данила Кононенка, Володимира Миткалика, Федора Степанова, Миколу Семену, Віталія Фесенка, Олександра Пілата, Тамару Фесенко. Створенням матеріально-технічної бази опікувався Павло Власенко. Саме вони обрали редактора газети, визначили її назву, опрацювали дизайн та ідеологію часопису. Трохи пізніше, як мені видається, вже тоді, коли головним редактором часопису став Володимир Миткалик, до газети прийшли Віктор Качула, Тетяна Успенська, Оксана Ліховецька та ін.

Кожен з названих журналістів був яскравою творчою особистістю і залишив у «Кримській світлиці» часточку свого таланту та життя. За майже двадцятип’ятилітній період своєї діяльності змінювався формат, обсяг, оновлювався авторський колектив, з’являлися нові рубрики, але за всі ці роки незмінною лишилася україноцентрична ідеологія та державницьке спрямування видання. Засновниками часопису стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Спілка письменників України та трудовий колектив редакції.

Перший номер «Кримської світлиці» вийшов напередодні нового, 31 грудня 1992 року. Він повністю був заповнений матеріалами І Всеукраїнського Конгресу українців. І це цілком виправдано. Адже проблеми, порушені на Конгресі, були найважливішими для української громади.

 

Відомо, що невдовзі після революційних подій 1917 року у Криму було створено український часопис «Рідна хата», але він через нестабільну політичну ситуацію на півострові виходив не довго. У перші роки незалежності України рухівські осередки у Красноперекопську та Саках розпочали видавати газети «Кримський вісник» та «Відродження». Кримські організації Товариства української мови та «Просвіти» також виношували ідею створення впливової україномовної газети. Але матеріалізувати її вдалося лише наприкінці 1992 року.

 

Мусимо без хизування наголосити на тому, що якщо щось сприяло збереженню української ідентичності, розвою україномовної освіти, літератури, культури, національного мистецтва та історичної пам’яті, то це відбувалося значною мірою за сприяння героїчної газети «Кримська світлиця»

Потрібно усвідомлювати, що через тимчасову окупацію Криму часопис втратив не лише свого традиційного читача й унеможливив ефективний вплив на суспільно-політичну ситуацію на півострові. Держава має зробити все можливе, аби відновлена на материковій Україні національно-патріотична, україноцентрична газета «Кримська світлиця» поширювалась по всій території країни. Її популяризація і поширення в Україні має стати пріоритетним завданням і Міністерства з питань окупованих територій, і Міністерства інформаційної політики, і Міністерства освіти та науки, і Міністерства культури, патріотичних партій і всіх національно свідомих громадян України.

Підтримка «Кримської світлиці» у вигнанні – це прискорення повернення окупованого російськими загарбниками Криму до України.

Поширити запис
Записано

merzhvinski@ukr.net

Головний редактор газети "Кримська світлиця"

Коментарів немає

Залишити коментар