Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

На тобі, небоже, що мені негоже… (Стан сільськогосподарської галузі напередодні передачі Кримської області Україні) (Продовження)

Отже, станом на кінець 1953 року площа земельних угідь Кримської області складала 2562,1 тис. га, з них в обробітку перебувало 1270,6 тис. га. Порівняно з 1940 роком площа посівів у 1950 році у Криму скоротилась майже на 135 тис. га, а в 1953-му – на 35 тис. га. На 1954 рік запланована посівна площа в області зменшувалась порівняно з 1940 роком на 80 тис. га. Скоротилися не лише посівні площі зернових культур, але й катастрофічно впала їхня урожайність. Якщо в 1913 році урожайність зернових на кримській землі складала 11,2 ц/га, в 1940-му – 10,7, то в 1950 році з кожного гектара посівів одержали лише 3,9 ц/га.

 

Досить показово, що найбільш провальний для кримської влади рік – 1950 – укладачі довідки вилучили. А саме він і віддзеркалює рівень деградації сільськогосподарської галузі в Кримській області і переконливо доводить пряму залежність урожайності кримських ланів від погодних умов року. Адже подаровану Богом більш високу урожайність зернових у 1952 році (15,2 ц/га) укладачі довідки подали як величезне досягнення партійного керівництва.

2

Досить невтішними були показники в області і з виробництвом головної продовольчої культури – озимої пшениці.

У 1940 році озиму пшеницю в Криму вирощували на площі майже 370 тис. га. В 1950-му її площа скоротилась майже вдвічі і складала 195 тис. га. Лише в 1953 році площі озимої пшениці досягли довоєнного рівня, на цьому ж показнику передбачалося зупинитися і наступного 1954 року.

Урожайність озимої пшениці в області також була досить низькою і не досягала рівня 1913 та 1940 років. Якщо в 1913 році з кожного гектара озимої пшениці в Криму отримували 13,1 центнера, а в 1940-му – 11,5 центнера, то в 1950 р. – лише 4,4 центнера. В сприятливому 1952 році урожайність озимої пшениці підвищилася до 15,3 ц/га. У 1954 році передбачалось з кожного гектара озимої пшениці отримати 12,4 центнера, тобто майже на рівні 1913 року.

Урожайність овочевих культур зменшилась майже вдвічі (118,2 ц/га в 1940 р.), 51 ц/га – у 1952-му і 55 ц/га у 1953 році. Не відбулося також істотного розширення площі овочевих культур. Порівняно з 1940 роком площа під овочевими культурами скоротилась майже вдвічі  (118 тис. га в 1940 році і 51-55 тис. га в 1952 і 1953 роках відповідно).

Населення Криму потерпало від гострої нестачі головної після озимої пшениці продовольчої культури – картоплі. Якщо у 1940 р. з кожного гектара картопляного поля отримували майже 70 ц, то у 1950 та 1953 рр. урожайність картоплі знизилась: 29,0 – 30 ц/га.

Справжня катастрофа склалася з вирощуванням коренеплодів (головним чином кормових буряків). Воно зменшилося порівняно з 1940 р. майже втричі і становило 42 ц/га у 1952 р. і 47,0 ц/га – у 1953 р.

Вдвічі зменшилась і урожайність сіна. Таким чином, кормова база для тваринництва у повоєнні роки значно погіршилась.

Не відбулося за десять повоєнних років помітного прогресу й у розвитку садівництва та виноградарства – колись провідних галузях кримської економіки.

Як засвідчує довідка, загальна площа садів у колгоспах та радгоспах Криму у 1940 році складала 12,3 тис. га. В 1952 році – 9,8 тис. га, а в 1953 р. – 10 тис. га. Не передбачалося закладки нових садів і у 1954-му. Відновити колишню славу кримського садівництва за десять повоєнних років так і не вдалося. Якщо у 1940 році з кожного гектара кримського саду одержували 55 ц, то у 1951 році – лише 15,6, у 1953 р. – 48,5, а у 1954 р. передбачалось отримати 29 ц. У 1913 році лише з одного дерева кримських синапів знімали понад 20 ц високоякісних яблук.

Ще катастрофічніша ситуація у перше повоєнне десятиліття склалася у виноградарстві. За статистичними даними, навіть у 1954 році площа промислових виноградників не досягла рівня 1940 року і скоротилася до 7069 га. Це складало лише 79,2% довоєнного рівня. Систематично не виконувалися плани посадки нових виноградників, для цього вкрай не вистачало садивного матеріалу.

 

Кримська область у перше післявоєнне десятиліття з року в рік не виконувала плани державних закупівель сільськогосподарської продукції. Навіть у 1953 році область не досягла довоєнного обсягу закупівлі зерна (393 тис. тонн проти 407 тис. тонн – у 1940 р.). Майже у 1,5-2 рази скоротились державні закупівлі овочів та картоплі. Різко впали показники заготівлі фруктів, винограду та тютюну.

 

Урожайність промислових виноградників була дуже низькою і варіювала в межах 19,6-11,9 ц/га і порівняно з 1939 роком складала 18,5 ц/га у 1951 році і 24,8% – у 1953 р.

Для виноробської галузі не вистачало сировини. Аби не зупинилося виробництво, виноматеріали завозили з України та Північного Кавказу. Місцева преса повідомляла, що у фірмових магазинах не можна було навіть за високими цінами придбати колись популярні марочні вина «Сонячна долина», «Кокур», «Кагор», «Ташли».

Кримське тваринництво з року в рік потерпало від дефіциту не лише концентрованих, а й грубих кормів. З наданої українському керівництву січневої доповідної записки 1954 року довідуємося, що грубими кормами кримські ферми були забезпечені лише на 81%, сіном – на 3%, а соковитими кормами – на 40%.

Особливо катастрофічною ситуація із забезпеченням тваринницьких ферм була у кримському передгір’ї. Господарства Алуштинського району грубими кормами були забезпечені лише на 10%, Балаклавського – на 48%, Куйбишевського – на 50%, Судацького – на 46%, Бахчисарайського – на 55%, Білогірського – на 60%.

Якщо в 1940 р. в середньому на 1 корову припадало 20,2 ц грубих кормів, то у 1953 р. цей показник знизився до 17,4 ц, а у 1953 р. становив 19,8 ц. Катастрофічно для худоби не вистачало сіна та силосу. Порівняно з довоєнним періодом забезпеченість тварин цими кормами зменшилась у 2-2,5 рази.

Майже у всіх районах для зимового утримання тварин бракувало відповідних приміщень. Велика рогата худоба приміщеннями була забезпечена на 92%, телята – на 82%, вівці – на 77%, свині – на 87%, птиця – на 82%.

Кримська область у перше післявоєнне десятиліття з року в рік не виконувала плани державних закупівель сільськогосподарської продукції. Навіть у 1953 році область не досягла довоєнного обсягу закупівлі зерна (393 тис. тонн проти 407 тис. тонн – у 1940 р.). Майже у 1,5-2 рази скоротились державні закупівлі овочів та картоплі. Різко впали показники заготівлі фруктів, винограду та тютюну.

За рахунок поголів’я на присадибних господарствах переселенців відбулося збільшення державних закупівель м’яса, молока, зросло виробництво яєць. Але для повноцінного забезпечення кримського населення основними продуктами харчування власної продукції не вистачало. Тому переважну частину продуктів харчування для міського населення доводилося завозити на півострів з України.

Далі буде… 

 

Поширити запис
Записано

volvach@svitlytsia.in.ua

академік УЕАН, дійсний член НТШ, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка та Л. Симиренка

Коментарів немає

Залишити коментар