Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА

На тобі, небоже, що мені негоже… (Стан сільськогосподарської галузі напередодні передачі Кримської області Україні)

За радянської доби, коли мова заходила про статистику, говорили, що існує велика брехня і статистика. Дійсно, радянська статистика завжди була частиною комуністичної ідеології. Вона пильно контролювалася самим Політбюро та енкаведистсько-кадебістськими опричниками. Адже факти тотального нищення статистичних працівників, які подавали незручні для кремлівських вождів дані, досить поширене явище. Тому й існували в країні кілька форм статистичної звітності – одна для широких «народних мас» та закордону, а інша – не прифарбована, справжня – для Політбюро та КДБ.

 

3Тож покладатись на доброчесність офіційних радянських статистичних даних про стан економіки у країні та у будь-якій союзній республіці не доводиться. Більшої довіри викликають поточні дані про економічні негаразди, які без ідеологічної косметики потрапляли до місцевої преси. Їхнє вивчення переконливо доводить, що впродовж першого повоєнного десятиліття економіка Криму перебувала у досить занедбаному стані і просувалась до справжньої економічної та гуманітарної катастрофи. Саме ці причини й змусили тодішнє кремлівське керівництво, перш за все, голову Ради Міністрів СРСР Георгія Маленкова та Першого секретаря ЦК КПРС Микиту Хрущова ще наприкінці 1953 року вдатися до шулерського вчинку – нав’язати занедбаний РРФСР і сплюндрований війною Крим Україні, яка мала відроджувати та рятувати півострів від російського бездарного господарювання. Цю хитромудру акцію кремлівські ідеологи завуалювали під братерську благодійність «великого русского народа» перед святкуванням 300-ліття «Переяславської ради» та «добровольного воссоединения с Великой Россией».

Приховані від стороннього ока перемовини з керівництвом УРСР кремлівські керманичі розпочали невдовзі після вересневого пленуму ЦК КПРС 1953 року, присвяченого сільському господарству – одній з найбільш занедбаних галузей економіки Радянського Союзу. Саме на цьому пленумі ЦК і визріла ідея нав’язати Кримську область РРФСР Україні.

Зазначену версію підтверджує головний редактор провідної союзної газети «Известия», зять Микити Хрущова Олексій Аджубей. Він супроводжував Першого секретаря ЦК КПРС у його втаємниченій інспекторській поїздці до степового Криму пізньою осінню 1953 року. Відшукати якусь інформацію про цю подію у тогочасній кримській пресі нам не вдалося. Безумовно, до цієї короткотермінової експедиції степовим Кримом Микиту Хрущова спонукав катастрофічний стан сільського господарства на півострові та неспроможність кримського партійного керівництва відновити економіку у Криму, в Ялті. Після вельми складного для нього вересневого пленуму ЦК КПРС Микита Хрущов вирішив особисто ознайомитися з життям переселенців у степовому Криму.

Вони засипали центральні органи та газети лавиною скарг. Спогади Олексія Аджубея дозволяють зрозуміти мотивацію досить несподіваного рішення кремлівського керівництва про передачу Кримської області Україні. Вони настільки цінні, що їх потрібно частіше нагадувати тим, хто вперто бездоказово не втомлюється стверджувати те, що Микита Хрущов, як партійний функціонер, який тривалий час працював в Україні, через свою прихильність до неї «подарував» у 1954 році Крим українцям. Ця примітивна провокативна нісенітниця і московська фальсифікація не витримує жодної критики і не аргументується жодним документом.

Отже, Олексій Аджубей свідчить у своїх спогадах: «Тут, на плато, все ще дихало страшною війною. Вздовж доріг розбиті танки і артилерійські гармати і скрізь, до горизонту, сірі кам’яні обеліски, споруджені військовими будівельниками в пам’ять про своїх полеглих товаришів. І земля теж висохла і заросла жорсткою щетиною бур’янів. Пустували селища, татарські аули, їхні господарі, відіслані злою волею Сталіна в далекі холодні краї, втратили всяку надію на повернення…

2Хрущов не поспішав до Сімферополя, хоча господарі наполегливо пропонували перепочити з дороги. Він звертав з тракту, на випаленій траві розстилали брезент, перекушували практично на ходу, ніби все ще йшла війна. Більше всього Микиту Сергійовича вразили й розстроїли натовпи переселенців, котрі хтозна-яким чином прочули про його поїздку.

Мовчазна сіра маса людей перегороджувала дорогу і так само мовчки, не розступаючись, чекала, поки машини не зупиняться. Люди тяжко довго не починали розмови, даючи можливість Хрущову розпочати першим. Потім з натовпу лунало одне запитання, друге, третє. Про їжу, житло, допомогу.

Переселенці в більшості приїхали з Росії, з Волги, з північних російських областей» (Аджубей А. Как Хрущёв Крым Украине отдал//Новое время. – 1992. – № 6. – С. 21).

«Це я зараз пишу «приїхали», – продовжує Аджубей, – а вони кричали «нас пригнали» – звичний стогін людей, котрі втрачали надію в житті. З натовпу лунали і взагалі істеричні вигуки: «Картопля тут не росте, капуста в’яне». Або раптом зовсім сумне: «Клопи заїли». «Чого ж їхали?» – запитував Хрущов, – і натовп видихав: «Обманули» (там само. – С. 21).

Після цієї досить неприємної поїздки по степовому Криму Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов та Голова Ради Міністрів СРСР Георгій Маленков, який також відпочивав у Криму, начебто полетіли до Києва. Розповідають, що вони буквально на колінах благали тодішнього першого секретаря ЦК КПУ Олексія Кириченка та голову Ради Міністрів УРСР Никифора Кольченка рятувати Кримську область від неминучої економічної та гуманітарної катастрофи.

Безумовно, рішення про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР  приймалося не одноосібно, а було колективною думкою всього вищого політичного і державного керівництва тодішнього СРСР. Воно визріло невдовзі після повернення з України перших осіб партії і держави до Москви.

Вже наприкінці 1953 року розпочалася активна підготовча робота. Про це свідчить довідка про стан сільського господарства у Кримській області, підготовлена для першого секретаря ЦК КПУ Олексія Кириченка від 4 січня 1954 року. Вона мала ознайомити партійного керівника республіки зі станом сільського господарства Кримської області напередодні передачі її Україні. Зазначимо, що довідка укладена досить фахово і нам видається, що наведені у ній статистичні дані про стан сільського господарства у Кримській області напередодні передачі її Україні викликають довіру.

Цінним є те, що для порівняння показників з довоєнним періодом у ній наводяться дані за 1940 рік. Тож є можливість простежити динаміку статистичних показників за увесь післявоєнний період.

Далі буде…

 

Підпис до фото:

1 – Перший секретар ЦК КПРС, голова Ради Мiнiстрiв СРСР Микита Сергiйович Хрущов в українському Криму. Ялта, серпень 1963 року, пансiонат «Шахтарськi зорi».

Поширити запис
Записано

volvach@svitlytsia.in.ua

академік УЕАН, дійсний член НТШ, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка та Л. Симиренка

Коментарів немає

Залишити коментар