Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Стан садівництва та виноградарства у Криму в перше повоєнне десятиліття (Продовження)

Переважна більшість колись родючих долинних садів перебувала у жалюгідному стані. Залишені без догляду дерева ставали малопродуктивними і невдовзі усихали. Зрідженість садів сягнула майже 25%. Загальна кількість плодових дерев у кримських промислових садах у 1952 році порівняно з переписом 1945 року залишилась на рівні 12,5%. Якщо у 1945 році на кожному гектарі промислового саду нараховувалось 116 дерев зерняткових культур і 137 кісточкових дерев, то в 1952 році ці показники зменшилися відповідно до 92 і 122 дерев на кожен га.

 

Лише через сильну зрідженість насаджень у післявоєнних кримських садах недораховувалося майже 300 тис. дерев, а це було рівноцінно втраті 1,8 тис. 12 гектарів. Саме через величезну зрідженість насаджень, відсутність належного догляду за ними, через брак кваліфікованих робочих рук, гостру нестачу технічних засобів, а головне – відсутність зрошення, продуктивність промислових садів була досить низькою.

Навіть у традиційних, колись провідних районах (Бахчисарайському, Куйбишевському, Білогірському та Сімферопольському), впродовж першого повоєнного десятиліття за урожайністю садів не вдалося досягти показників 1940 року (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

Райони Урожайність садів ц/га
1940 р. 1951 р. 1952 р. 1953 р.
Бахчисарайський 80,8 11,9 62,0 22,3
Куйбишевський 27,8 4,5 49,4 30,0
Білогірський 43,5 31,0 72,0 36,6
Сімферопольський 46,7 19,0 25,2 27,6

 

Лише в 1952-му кілька районів, вельми сприятливих для садівництва, за урожайністю садів змогли наблизитися до довоєнного рівня.

У цей рік лише кілька господарств, у яких збереглися старі садівничі кадри, змогли подолати 100-центнерний рубіж урожайності. Проте вирощених у Криму фруктів ледь вистачало для забезпечення кремлівських високопосадовців та партійно-господарської еліти.

Розвиток садівництва в області значною мірою гальмувався через вкрай слабку розсадницьку базу. До того ж існуючі розсадники вирощували досить неякісний та неапробований садовий матеріал. Особливо цим страждали колгоспні розсадники. Вони часто-густо вирощували розрекламовані мічурінські сорти яблунь, які, безумовно, не мали б поширюватися у кримських садах.

Саме через всі перераховані причини валовий збір фруктів упродовж десяти повоєнних років не досягнув довоєнного рівня (4442,5 тонни) і, залежно від погодних умов року, варіював у межах 12380 тонн (у 1951 році) до 35407 тонн у найсприятливішому для садівництва 1952 році (див. табл. 2).

 

Таблиця 2

  Фрукти Виноград
Роки Валовий збір %% до 1940 р. Здача державі Валовий збір  %% до

1940 р.

%% до 1939 р. Здача державі
1939 рік = = 21621 = 100 13351
1940 рік 44425 100 16303 8929 100 41,3 6160
1951 рік 12380 27,8 4598 3503 39,2 16,2 2052
1952 рік 35407 79,7 6015 3895 43,6 18,0 2501
1953 рік 19965 44.9 4881 4588 51,5 21,2 2978

 

Продаж фруктів державі порівняно з 1940 роком в останні роки перебування Кримської області у складі Російської Федерації в три-чотири рази зменшився порівняно з довоєнним рівнем. Враховуючи темпи збільшення площ промислових садів та низьку врожайність, жодних перспектив на відродження садівництва у наступне десятиліття навіть не проглядалося.

Ще більш невтішна ситуація склалася у виноградарстві. Порівняно з 1940 року, коли площа промислових виноградників складала майже 9 тис. га, за роки війни вона скоротилася майже удвічі і в 1946 році складала лише 5 тис. га. Тобто як і в садах щорічна статистика свідчила про певне зростання площі виноградних плантацій у післявоєнні роки (див. табл. 3).

 

Таблиця 3

Райони Урожайність виноградників ц/га
  1939 р. 1940 р. 1951 р.    1952 р.    1953 р.
Алуштинський 34,6 29,0 10,9 17,5 16,4
Судацький 64,3 18,0 12,1 15,8 26,0
Красногвардійський 65,7 36,2 3,5 8,4 5,0
Ялтинський 33,3 33,0 24,2 23,2 30,3

 

Але офіційна довідка Управління справами Ради міністрів УРСР спростовує офіційні статистичні показники. Так, за статистичною звітністю 1952 року площа виноградників у Криму складала більше 8,9 тис. га, а у 1953 році майже на 1 тис. га перевершила довоєнний показник. А згідно з довідкою Управління справами Ради міністрів УРСР, датованою жовтнем 1954 року, площа промислових виноградників у 1953 році складала лише 7041 га. У 1954 році вони мали б збільшитися на 20 га.

Плани створення нових виноградних плантацій не виконувалися з року в рік, і це позбавляло виноградарську і виноробну галузі перспектив подальшого розвитку.

Щорічна загибель великої кількості кущів на виноградних плантаціях у більшості виноградарських районів Криму відбувалася через відсутність належного догляду за ними. Причина цього руйнівного для виноградарської галузі явища полягала як у гострій нестачі робочих рук, так і у низькій кваліфікації першої хвилі переселенців з материкової Росії.

Розвиток кримського виноградарства на півострові значною мірою стримувався досить слабкою розсадницькою базою. Якщо вирощування плодових саджанців було зосереджено у спеціалізованих розсадницьких господарствах та науково-дослідних установах, то забезпечення посадкового матеріалу для створення виноградників було перекладено на самі господарства. Кримські виноградники у той час не були урожайні філоксерою (кореневою тлею) і закладка нових плантацій відбувалася переважно чубуками (неукоріненими відрізками пагонів виноградної лози). Заготовляли їх з місцевих виноградників пізньої осені до настання сильних морозів. Апробація насаджень не проводилася, тому посадковий матеріал був засмічений різноманітною сумішшю сортів.

Таким чином, у перше повоєнне десятиліття після депортації з півострова кримськотатарського населення, греків, болгар та вірмен відбулася повна руйнація найважливіших галузей кримської економіки: садівництва, виноградарства, виноробства та плодопереробної промисловості.

 

Фото з відкритих джерел

Поширити запис
Записано

volvach@svitlytsia.in.ua

академік УЕАН, дійсний член НТШ, член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Д. Нитченка та Л. Симиренка

Коментарів немає

Залишити коментар