Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Стан садівництва та виноградарства у Криму в перше повоєнне десятиліття

Ще з кінця ХІХ століття садівництво та виноградарство у Криму були провідними галузями економіки. За свідченням одного з найкращих дослідників кримського садівництва всесвітньо відомого українського ученого садівника та помолога Левка Симиренка, у сприятливі для садівництва роки ще наприкінці 70-х років ХІХ століття на материк (переважно до Петербурга та Москви) відправляли з Криму до 7 тис. тонн головним чином яблук та груш, 2 тис. тонн горіхів та 70 тис. діжок столових сортів винограду. З кожним роком (аж до 1917 року) обсяги продукції, вирощеної у кримських садах, збільшувалися.

 

Проте згодом відсутність наукового забезпечення садівничої галузі та мічурінізація науки і виробництва завдали великої шкоди кримському й українському садівництву, і перед Другою світовою війною воно так і не спромоглося досягти рівня 1913 року. Однак справжній занепад садівництва та виноградарства – традиційних для Криму галузей – стався після 1944 року.

zbir-vinogradu-pivdenniy-bereg-krimu

На жаль, сучасною історичною і садівничою наукою причини цього вельми прикрого явища через приховану політичну мотивацію досі не піддавалися неупередженому дослідженню. Традиційно деградацію садівництва та виноградарства, як і всього кримського сільського господарства, навіть фахові історики пов’язують із війною та німецько-фашистською окупацією півострова. Але це лише частина правди. Дійсно, порівняно з 1940 роком площа садів у всіх категоріях господарств, у тому числі і приватному секторі, скоротилась на 6 тис. га. Велика кількість садів та виноградників залишилися без належного догляду та загинули. Частина насаджень постраждала від вирубки дерев для опалення. Фактично за роки війни та післявоєнного лихоліття Крим втратив колись потужне чаїрне (лісове) садівництво. У всі роки саме воно значною мірою постачало високоякісну, екологічну частину продукції для консервної та переробної промисловості. Якщо до війни площа чаїрів у передгірській та гірській зонах Криму складала понад 5 тис. га, то у післявоєнні роки статистика по чаїрах зовсім відсутня.

Після депортації з Криму кримськотатарського та інших народів садівництво та виноградарство деградували за кілька десятиліть. В якому ж стані перебували ці провідні колись галузі перед передачею Кримської області Україні? Відповідь на це запитання дають кілька важливих документів, які зберігаються у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАТО) та в інших архівах країни. Найважливішим з них є Доповідна записка, надана першому секретарю ЦК КП України Олексію Кириченку у січні 1954 року, тобто за кілька місяців до здійснення перепідпорядкування Кримської області. Великий обсяг у ній забирає аналіз стану сільського господарства Кримської області. Глибокий аналіз стану садівництва та виноградарства в колгоспах Кримської області у перший рік передачі її Україні наводиться у доповідній записці Управління справами Ради Міністрів УРСР Раді міністрів республіки.

У доповідних записках зазначається: «Садівництво та виноградарство у багатьох господарствах гірської та передгірської зон Криму посідають значну питому вагу. За даними Всесоюзного перепису, вирощуванням фруктів та винограду займалося 248 господарств. А вирощування винограду зосереджувалося у 256 господарствах».

 

sadivnictvo

Десятилітня повоєнна статистика загальної площі садів та виноградників досить невтішна. За десять повоєнних років область так і не спромоглася досягти довоєнного рівня (1940 рік за всіма показниками статистичної звітності). Якщо у 1940-му площі промислових насаджень у господарствах Криму складали 12300 га то у 1946-му їх стало майже на 3,7 тис. менше. Навіть через десять років після закінчення війни влада не ставила перед собою завдання довести площу садів хоча б до рівня 1940 року. Планами на 1954 рік передбачалося довести площу садів у Криму до 10676 га[i].

Ще критичнішою була ситуація у кримському виноградарстві. Якщо у 1940 році площа виноградників в області складала майже 9 тис. га, то в 1946 році вони скоротились до 5 тис. га, тобто досягли лише 57% від довоєнного рівня. За річною звітністю площа виноградників у Криму в 1952 році складала уже майже 9 тис. га, а у 1953-му – понад 9,9 тис. га, а за даними перепису на вересень 1953 року їх нараховувалося лише 7041 га. Таке різке скорочення показників свідчить про явні приписки у річній статистичній звітності. Тобто навіть у 1954 році, коли Крим передавався Україні, за площею виноградників область не досягала довоєнного рівня.

 

Дійсно, порівняно з 1940 роком площа садів у всіх категоріях господарств, у тому числі і приватному секторі, скоротилась на 6 тис. га. Велика кількість садів та виноградників залишилися без належного догляду та загинули. Частина насаджень постраждала від вирубки дерев для опалення. Фактично за роки війни та післявоєнного лихоліття Крим втратив колись потужне чаїрне (лісове) садівництво. У всі роки саме воно значною мірою постачало високоякісну, екологічну частину продукції для консервної та переробної промисловості. Якщо до війни площа чаїрів у передгірській та гірській зонах Криму складала понад 5 тис. га, то у післявоєнні роки статистика по чаїрах зовсім відсутня.

 

До 1951-го з року в рік область не виконувала план закладки нових виноградників. Лише у 1952 та 1953 роках кримські виноградарі змогли виконати планові завдання – заклали 800 га нових плантацій. У довідці зазначається, що в області досить повільними темпами відроджуються довоєнні площі садів та виноградників у традиційно садівничих та виноградарських районах області: Бахчисарайському, Куйбишевському, Алуштинському, Ялтинському та Октябрському.

 

Ще критичнішою була ситуація у кримському виноградарстві. Якщо у 1940 році площа виноградників в області складала майже 9 тис. га, то в 1946 році вони скоротились до 5 тис. га, тобто досягли лише 57% від довоєнного рівня. За річною звітністю площа виноградників у Криму в 1952 році складала уже майже 9 тис. га, а у 1953-му – понад 9,9 тис. га, а за даними перепису на вересень 1953 року їх нараховувалося лише 7041 га. Таке різке скорочення показників свідчить про явні приписки у річній статистичній звітності. Тобто навіть у 1954 році, коли Крим передавався Україні, за площею виноградників область не досягала довоєнного рівня.

 

У 1953 році план закладки нових виноградників у колгоспах Балаклавського району було виконано лише на 46%, Судацького – на 40%, Приморського – на 46%, Джанкойського – на 44%. У колгоспах Зуйського району із запланованих 20 га виноградників не посадили жодного гектара. В колгоспах Октябрського району планувалося посадити 10 га садів, але не посадили жодного дерева.

 

Далі буде…

[i] За статистичними даними Збірника документів та матеріалів «Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015)», Київ, ТОВ «Видавництво «Кліо», 2016 р.

 

Підпис до фото:

Збір винограду в Ялті. Південний берег Криму.

Збір винограду в Балаклаві, 1952 р.

Поширити запис
Записано

merzhvinski@ukr.net

Головний редактор газети "Кримська світлиця"

Коментарів немає

Залишити коментар