Рубрики
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
 

Еволюція настроїв вимушених переселенців з Криму

Дослідницьким центром «SPHERA» на замовлення Державного підприємства «Кримський дім» було проведено фокус-групове дослідження «Еволюція настроїв вимушених переселенців з Криму». Усього було проведено шість фокус-групових досліджень у Києві та Львові як одних з найбільших міст за концентрацією кримських вимушених переселенців. Дослідження проходило у травні-червні 2016 року. За результатами нього було зроблено відповідний аналітичний звіт, стислу версію якого ми пропонуємо увазі наших читачів, за більш детальною інформацією просимо звертатися до ДП «Кримський дім». 

 

Головною метою даного дослідження було виявлення можливих змін в оцінках вимушених переселенців з Криму щодо таких сфер, як допомога з боку держави, з проханням конкретизувати, яких форм вона набула, чи стала більш відчутною, чи залишилася без змін або ж зменшилася порівняно з 2014, 2015 роками; оцінка респондентами того, як вони адаптувалися за цей час на новому місці, які недержавні організації продовжують допомогу ВПО і які є найбільш розповсюджені форми цієї допомоги.

 

 Оцінка допомоги з боку держави

Головний висновок, який можна зробити щодо поточних оцінок вимушених переселенців з Криму допомоги їм з боку держави, це відчуття того, що увага державних інституцій, чиновників щодо їхніх проблем суттєво зменшилася. На думку ВПО, це насамперед пояснюється переключенням основних зусиль державних органів на величезну кількість переселенців зі сходу країни, включення переселенців з Криму у цю набагато більш чисельну категорію українських громадян. Крім того, за два роки до проблем внутрішньо переміщених осіб з Криму, на думку опитаних, чиновники вже призвичаїлися, а їхнє ставлення відповідно змінилося: вони очікують від ВПО більшої самостійності у вирішенні своїх проблем. Те ж саме переміщені особи відчувають у поступових змінах ставлення місцевого населення міст та сіл, куди вони були вимушені переїхати, і для якого ця проблема також уже притупилася.

За такого психологічного стану вимушених переселенців з Криму на запитання про те, чи відбулися зміни у ставленні до них держави, чиновників, більшість опитаних відповідали, що змін принаймні на краще не відбулося. Швидше, можна констатувати відсутність будь-яких змін, якщо оцінювати включеність держави у вирішення проблем ВПО з півострова.

Таким чином, опитування продемонструвало, що, на думку абсолютної більшості респондентів, за цей час так і не вироблено цілісної державної політики щодо ВПО, яка включала б комплексну допомогу: надання в тому чи іншому вигляді житла (в тому числі тимчасового), реальну допомогу у пошуках роботи, фахове перенавчання за рахунок держави та адаптації на новому місці.

 

Проблема житла для ВПО з Криму

Важливо зазначити, що переважна більшість опитаних переселенців не зверталися до державних органів з приводу допомоги з житлом, оскільки не вірили, що зможуть його отримати і загалом скептично налаштовані у спроможності державних органів вирішити цю проблему.

Ті ж респонденти, хто заявив, що звертався по допомогу до держави, згадували про надання їм тимчасового житла у санаторіях, домах відпочинку. Насамперед це було організовано місцевою владою і є проявом радше її волі та бажання допомогти, аніж централізованої державної політики.

Однак, за словами опитаних, тимчасове житло саме через свою тимчасовість допомогло їм лише частково. Для тих з них, хто виїхав у перші хвилі переселення під час або одразу після так званого «референдуму» у березні 2014 року, тимчасово надане житло дійсно допомогло. Більшість з цих людей згодом знайшли інше житло. Разом із тим, не усім це вдалося, бо ж не всі мають фінансову змогу це зробити.

При цьому дуже часто вони стикаються з нерозумінням з боку чиновників.

Однак опитування натомість показало іншу важливу тенденцію: усвідомлення тривалості проблеми щодо повернення півострова і, таким чином, необхідності не лише тимчасового вирішення питання житла. Розуміння ВПО цього питання стало більш конкретним та структурованим. Більше того, вони почали покладати більше сподівань на державу.

Перш за все вони говорять про необхідність державної програми соціального житла для вимушених переселенців.

За словами респондентів, вони сподіваються на будь-яку допомогу з боку держави, яка може проявлятися не лише у виділенні безкоштовного житла, а й у пільговій іпотеці, розстрочці або суттєвих знижках на його покупку. Одним з небагатьох прикладів подібного виду допомоги, про які їм відомо, опитані ВПО з Криму називали рішення місцевої влади м. Жидачів Львівської області виділити приміщення для десяти кримськотатарських сімей переселенців.

Однак і в цьому випадку респонденти підкреслювали, що йдеться про окрему ініціативу конкретної місцевої влади, а не прояв загальнодержавної політики стосовно вимушених переселенців.

Також переважно позитивний досвід вирішення житлового питання мають молоді переселенці з Криму, які влаштувалися у ВНЗ на материковій частині країни й отримали там місце у гуртожитках.

 

Проблема роботи для ВПО

Абсолютна більшість опитаних вказують на відсутність реальної допомоги держави у пошуках роботи. Значна частина не зверталася до служби зайнятості, оскільки не вірить у допомогу з її боку чи звикла покладатися на себе, оскільки значна частина переселенців є представниками економічно активного населення і вже давно перестали сподіватися на державу.

Принципова відмінність щодо стосунків вимушених переселенців та державних центрів зайнятості, зафіксована у цьому дослідженні, полягає у тому, що нині ВПО змушені ставати на облік, аби отримувати щомісячну грошову допомогу від держави. За словами більшості респондентів, подібна допомога хоча і не може задовольнити повністю їхні фінансові потреби за нових умов, усе ж є важливою для них, враховуючи обставини. Саме тому значна частина подала документи на соціальну допомогу та продовжує це робити кожні півроку, незважаючи на зусилля та час, які цього потребують.

Крім того, дослідження показало нові труднощі, які постають перед тими, хто лише нещодавно виїхав з Криму для проживання на материк і хто намагається знайти роботу через державні центри зайнятості. Вони полягають у тому, що нові вимушені переселенці стикаються з труднощами у постановці на облік у центр зайнятості через невизнання у трудовій книжці штампів, зроблених після березня 2014 року.

Бюрократичні перепони заважають і таким, на перший погляд, вдалим крокам держави зі стимулювання роботодавців на материку надавати вимушеним переселенцям робочі місця. Подібні кроки проявляються у наданні податкових пільг таким роботодавцям. Натомість реальний досвід ВПО, які зіткнулися із подібною ситуацією, свідчить, що величезна кількість документів, обов’язкових до заповнення роботодавцем, часові та фінансові витрати на це перевищують отримані від держави пільги. Через це вони не є достатнім стимулом для них надавати роботу саме ВПО з Криму. До того ж це зобов’язує їх не розривати з вимушеним переселенцем трудові відносини з власної ініціативи упродовж двох років, протягом яких у будь-який момент їх можуть відвідати контролюючі органи.

Таким чином, серед основних мінусів допомоги з боку держави вимушені переселенці Криму нині називають відсутність реальної та тривалої допомоги з пошуку та отримання житла на материковій частині країни, відсутність дієвої допомоги щодо отримання роботи, яка б задовольняла їхні фінансові потреби за тих обставин, у яких вони опинилися, – насамперед, через відсутність власного житла.

 

Адаптація на новому місці

На запитання про адаптацію на новому місці проживання респонденти переважно відповідали позитивно. Тим більше, що основна маса вимушених переселенців виїхала з півострова протягом 2014 – початку 2015 років і, таким чином, вже значний час перебуває на новому місці.

Говорячи про можливість задовольняти свої культурні потреби, більшість опитаних також відповіли, що можуть це робити на материку не меншою, а частіше навіть більшою мірою. Більшість респондентів, які у своїй абсолютній більшості були російськомовними, заявляли, що не мали жодних проблем на материковій частині країни через використання російської мови або погане знання української.

Серед основних відчутних відмінностей на новому місці опитані найчастіше вказували на відсутність звичних для них природи та клімату. Другою найбільш відчутною для них особливістю перебування на новому місці було і залишається відсутність рідних, друзів та в цілому зовсім нове соціальне середовище, в якому вони змушені вибудовувати соціальні контакти фактично з нуля.

Головна теза, яка повторювалася у всіх фокус-групах, полягає в тому, що однією з основних перепон для інтеграції на новому місці є відсутність власного житла. Відтак респонденти не можуть до кінця бути упевненими, що залишаться проживати саме у цьому населеному пункті, або ж змушені будуть переїхати до іншого.

Помітно відрізняються від загальної маси ВПО з Криму думки респондентів з числа кримських татар. Вони демонструють набагато більший оптимізм та впевненість, що рано чи пізно зможуть повернутися до Криму. Через таке ставлення вони заявляють про відсутність потреби для них глибоко адаптуватися та інтегруватися на новому місці.

У контексті питання про адаптацію респонденти зі Львова згадували про громадський проект, здійснюваний за підтримки міжнародного фонду, який мав допомогти інтеграції вимушеним переселенцям з Криму на новому місці. Разом із тим, у жодній з фокус-груп респонденти не змогли назвати жодної відомої їм подібної ініціативи, яка б надходила від профільних державних органів.

Крім того, представники кримських татар з числа вимушених переселенців демонструють також свої особливі культурні та релігійні потреби, які для ВПО з Криму інших національностей не є настільки релевантними. Сюди належить потреба у власних культурних центрах та навіть наявність власного кладовища. Всі ці проблеми, за словами респондентів, вирішуються, однак доволі повільно, а також в більшості випадків вони самі мають знаходити гроші для цього.

 

Досвід взаємодії з українськими та міжнародними НГО

Це дослідження одержало дані, що більшість вимушених переселенців з Криму отримували та за нагоди продовжують отримувати допомогу з боку різноманітних громадських організацій, фондів, земляцтв, як зареєстрованих в Україні, так і за її межами. За словами респондентів, ця допомога є доволі відчутною для них, з огляду на велику кількість потреб на новому місці  та проблеми із високооплачуваною роботою.

Респонденти з різних міст називали дещо різні організації, які надавали їм ту чи іншу допомогу. Разом із тим, лунали і назви таких організацій, що були відомі усім опитаним та надавали їм чи їхнім знайомим переселенцям допомогу. Серед таких організацій можна виділити Червоний Хрест, міжнародний благодійний фонд «Caritas», «Кримська діаспора», «Центр зайнятості вільних людей», «Крим-SOS», Кримськотатарський культурний центр, благодійний фонд «Хайтарма» тощо.

Загалом допомогу, яку нині отримують вимушені переселенці з Криму, можна розділити на кілька видів.

По-перше, це отримання допомоги у вигляді продовольства, побутової хімії, одягу, білизни тощо.

Другою найбільш розповсюдженою категорією допомоги, з якою стикалися респонденти, є допомога дітям переселенців. Ця допомога проявляється як у матеріальному вигляді – памперсах, дитячому харчуванні, наборах для школи, так і у вигляді різноманітних заходів для дітей, Новорічних ялинок, поїздок у літні табори тощо.

Серед матеріальної допомоги респонденти згадували і такий специфічний її різновид, як допомога ліками. Зазначимо, що про це згадували переселенці з різних вікових категорій, а не лише літні люди.

Наступною великою цариною допомоги, яка надається вимушеним переселенцям з Криму, є консультаційна. Вона насамперед полягає у юридичній допомозі з боку неурядових організацій. Крім того, респонденти згадували такий важливий вид нематеріальної допомоги, який у перспективі давав їм більше можливостей для адаптації та інтеграції на новому місці, як курси з набуття нових професій чи підвищення кваліфікації за старим фахом. За їхніми словами, подібну ініціативу реалізувала організація «Центр зайнятості вільних людей».

Схожа ініціатива, за словами респондентів, була реалізована посольством Австралії в Україні.

Разом із підвищенням свого професійного рівня вимушені переселенці з Криму мали змогу встановити професійні контакти та здобути робоче місце.

В контексті допомоги вимушеним переселенцям з Криму необхідно окремо виділити допомогу, яку отримують кримські татари від мусульман з інших країн.

Загалом респонденти відзначали, що їхня проблема остаточно зрослася з проблемою більш чисельних вимушених переселенців зі сходу України. Через це вони дуже часто отримують допомогу на загальних засадах у тих самих центрах допомоги чи міжнародних організаціях.

 

Інформація надана ДП «Кримський дім»

Поширити запис
Записано

chornomorska@svitlytsia.in.ua

Коментарів немає

Залишити коментар